Для прийняття та запровадження управлінських рішень необхідно, щоб керівники різних рівнів управління володіли достовірною обліковою інформацією про діяльність підприємства. Необхідні облікові дані містяться в первинних документах, регістрах аналітичного та синтетичного обліку, а також у фінансовій, податкові, статистичній та управлінській звітності. Тому важливим є, те щоб дані, які відображаються у бухгалтерському обліку відповідали дійсності. Для перевірки публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам на підприємствах проводять аудит [1].
У господарській діяльності підприємства важливу роль посідають розрахункові операції, і тому достовірність їх відображення в обліку потребує особливої уваги. Отримуючи кошти за реалізовано продукцію підприємство здійснює виплати заробітної плати працівникам, розраховується з бюджетом, а також зі своїми кредиторами. Тому важливо, щоб інформація яка надходить до керівництва про стан розрахунків покупців та замовників була актуальною.
Мета аудиту розрахунків з покупцями і замовників полягає у висловленні незалежної думки аудитора щодо наявності, правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання відповідно до нормативних актів України та внутрішніх правил підприємства.
Основними завдання аудиту розрахунків з покупцями та замовниками є:
• перевірка законності виникнення дебіторської заборгованості;
• контроль своєчасності погашення заборгованості;
• аналіз доцільності та своєчасності заходів, вжитих підприємством щодо ліквідації обставин, які спричинили прострочену заборгованість;
• перевірка правильності оформлення первинних документів при розрахунках з покупцями і замовника (особливу увагу слід звернути на наявність договорів з покупцями і замовниками, важливим є виявлення разових договорів на постачання товарів, робіт (послуг) на великі суми коштів);
• перевірка правильності відображення в обліку розрахунків з покупцями та замовниками;
• визначення необхідності та правильності формування та використання резерву сумнівних боргів;
• оцінювання стану синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками, якості відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку облікових регістрах та звітності [3].
При проведенні аудиту важливе правильне планування процесу перевірки. Планування аудиту включає встановлення загальної стратегії аудиту та розробку плану аудиту. Планування допомагає аудитору приділити значну увагу важливим сферам аудиту, своєчасно виявити та вирішити потенційні проблеми, належно організовувати й управляти завданням з аудиту з метою його ефективного та кваліфікованого виконання [2].
Розробляючи загальну стратегія аудиту, необхідно визначити:
- ресурси для конкретних аспектів аудиту (використання більш досвідчених членів групи у сферах з високим ризиком, використання експертів та ін.);
- кількість членів групи на різних напрямах проведення аудиту або кількість годин, яку необхідно виділити для сфер з високим ризиком;
- час використання цих ресурсів;
- управління, використання та нагляд за цими ресурсами (коли очікується
інструктаж та обговорення роботи, як планується проводити перевірки за контролем якості виконання завдання) [4].
Для того аби процес проведення аудиту був ефективний необхідно скласти план проведення аудиту. План аудиту включає характер, час та обсяг аудиторських процедур, які будуть виконувати члени із завдання. Планування таких аудиторський процедур відбувається протягом усього періоду аудиту, оскільки план завдання з аудиту постійно уточнюється. У результаті непередбачених подій у аудитора може виникнути необхідність модифікувати загальну стратегію аудиту та план аудиту. Така необхідність може виникнути тоді, коли аудитор отримує інформацію, яка значно відрізняється від тієї, що була доступною йому під час планування аудиторських процедур [2].
Після виконання аудитором необхідних аудиторських процедур, для формування аудиторських доказів, аудитор складає аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора). Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) – це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату [5].
Залежно від отриманих аудиторських доказів, під час аудиту висновок може бути двох видів: безумовно-позитивний або модифікований аудиторський висновок. Безумовно-позитивний висновок надається за умови, що ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності повністю відповідає вимогам чинного законодавства і здійснюється відповідно до обраної концептуальної основи. Відповідно до Міжнародного стандарту аудиту 705 «Модифікація думки у звіті незалежного аудитора» модифікований висновок надається, коли аудитор на основі отриманих аудиторських доказів доходить до висновку, що фінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення або коли не має можливості отримати достатні і прийнятні аудиторські докази, щоб дійти висновку, що фінансова звітність в цілому не містить суттєвих викривлень [2].
На основі аудиторського висновку керівник підприємства має можливість проаналізувати правильність відображення даних у фінансовій звітності, зможе проаналізувати наскільки обліковим даним можна довіряти і як в майбутньому попередити викривлення інформації.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-XII (зі змінами та доповненнями)
2. Міжнародні стандарти якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2014 року / пер. з англ. мови Ольховікова О.Л., Селезньов О.В. – К.: Міжнародна федерація бухгалтерів. Аудиторська палати України, 2015.
3. Венгерук Н.П. Шляхи удосконалення методики аудиту дебіторської заборгованості [Електронний ресурс] / Н. П. Венгерук // Київ. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://oaji.net/articles/2014/797-1404591016.pdf.
4. Петрик О. А. Аудит: підручник / О.А. Петрик, В.О. Зотов, Б.В. Кудрицький та ін.; за заг. ред. проф. О.А. Петрик. – К. : КНЕУ, 2015. – 496 с.
5. Петрик О.А. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності: навч. посіб. / О.А.Петрик, В.Я.Савченко, Д.Є. Свідерський / К.: КНЕУ, 2008. – 472 с.
_________________________________
Науковий керівник: Самохвал Сергій Петрович, стартший викладач, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter