На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні важливу роль у зміцненні конкурентоспроможності вітчизняної промислової продукції має відігравати політика державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), інституційною основою якої виступають система нормативно-правових джерел і сукупність органів, що виконують функції зі створення, реалізації та контролю виконання нормативно-правових актів.
Взагалі, зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність суб’єктів господарювання в Україні та іноземних суб’єктів. Вона побудована на взаємовідносинах між ними, які мають місце як на території України, так і за її межами.
Машинобудування є однією з основних галузей економіки України. Продукція машинобудівних підприємств забезпечує технічне озброєння підприємств інших галузей, і тим самим приймає участь у підвищенні потенціалу окремих підприємств і розвитку всього національного господарства держави. Проте, на сьогодні стан машинобудівної галузі України є незадовільним і характеризується певними негативними тенденціями. Вітчизняний машинобудівний комплекс складають більше 11 000 підприємств, з яких 1,23 % – великих, 15,80 % – середніх, 82,97 % – малих. На машинобудівних підприємствах сконцентровано більше 15 % вартості основних засобів всієї промисловості і зайнято понад 22 % кількості найманих працівників [1].
Зовнішньоекономічна орієнтація машинобудівного підприємства накладає певну специфіку на його роботу. Спеціалізація підприємства на виготовленні продукції важкого машинобудування на індивідуальне замовлення (одиничне виробництво), будування об’єктів «під ключ», великі розміри підприємства посилюють прояви специфіки. Між поданням замовлення іноземному партнеру й одержанням товару проходить досить значний період часу. Продукція таких підприємств здебільшого має тривалий цикл виготовлення та гарантійного обслуговування, контракти на виготовлення продукції мають високу вартість та часто передбачають послуги з монтажу на налагодження, в окремих випадках для виконання замовлення є доцільним створення філії підприємства в країні замовника, що в свою чергу зумовлює додаткові витрати і ускладнює отримання прибутку.
Серед проблем, що перешкоджають успішному провадженню зовнішньоекономічної діяльності машинобудівними підприємствами України, є наступні: не прозорість законодавства та дій державних органів з його реалізації, недотримання принципу юридичної рівності і недискримінації через корупцію та такі риси українського бізнесу та політичної культури як недовіра до легально- правових механізмів розв’язання суперечок і проблем, відсутність почуття соціальної відповідальності тощо [2].
Сучасні умови ведення зовнішньоекономічної діяльності українськими машинобудівними підприємствами, з одного боку, вимагають термінового реформування системи управління з метою забезпечення подальшого успішного господарювання, з іншого боку, створюють підґрунтя для запровадження нових технологій в управлінський процес.
Список використаних джерел:
1. Сокотун Г. О. Конкурентноспроможність машинобудівних підприємств України у порівнянні з іноземними [Електронний ресурс] / Г. О. Сокотун // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2013. – №10. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2404
2. Сиротюк А. М. Проблеми законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні [Електронний ресурс] / А. М. Сиротюк // Інноваційна економіка. – 2011. – № 4. – С. 309–312. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2011_4/309.pdf
_____________________________________
Науковий керівник: Кондратенко Наталія Олегівна, доктор економічних наук, професор кафедри Менеджменту і адміністрування, Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter