В [1] для виміру економічної потужності соціально-економічної системи запропонований показник
П = (обсяг реалізованої продукції) / (витрати).
В [2] для оцінки інноваційної потужності за достатньо великий проміжок часу запропоновано використовувати різницю кінцевого та початкового значень цього показника для цього проміжку часу. При цьому через особливості інноваційного процесу протягом даного проміжку часу названа різниця може змінювати не тільки значення, але й знак.
Розглянемо динаміку зміни показника П в інноваційному процесі реалізації тільки однієї ідеї.
В [3] зокрема названі наступні етапи інноваційного процесу:
• пошукові науково-дослідні роботи, які базуються на фундаментальних дослідженнях;
• прикладні науково-дослідні роботи;
• дослідно-конструкторські та проектно-конструкторські роботи;
• комерціалізація нововведення від запуску у виробництво та виходу на ринок і далі за основними фазами життєвого циклу виробу.
Названі етапи явно характеризують інноваційні процеси на глобальному рівні в межах, принаймні, однієї галузі.
На думку авторів в межах одного підприємства можна виділити наступні етапи інноваційного процесу:
• виникнення (генерація) ідеї;
• розробка проекту;
• впровадження проекту;
• життєвий цикл, починаючи з виходу на ринок.
Виникнення (генерація) ідеї в межах підприємства не обов’язково є наслідком фундаментальних досліджень, а частіше буде результатом розв’язання поточних проблем даного підприємства. На кшталт того, як Йоганн Карл Фрідріх Гаусс у п’ятирічному віці винайшов формулу суми арифметичної прогресії, розв’язуючи трудомістку на думку його вчителя задачу розрахунку суми чисел від 1 до 100. Очевидно, що факт виникнення нової ідеї не може змінити обсяги реалізації та не потребує додаткових витрат. Тобто на цьому етапі показник П не змінюється (базове рівень).
Розробка нового проекту не пов’язана з виробництвом поточної продукції, а значить не впливає на обсяги реалізації. При цьому може виникнути потреба у виконання певних наукових досліджень, що може означати необхідність придбання в певні звітні періоди окремих видів наукового обладнання, а значить відповідних додаткових витрат у відповідні звітні періоди. Тобто витрати для таких звітних періодів збільшиться. На даному етапі повинні бути здійснена підготовка змін на підприємстві (наприклад, конструкторська та/або технологічна підготовка виробництва). Це означає додаткові витрати, включаючи витрати на оплату праці протягом всіх звітних періодів, що складають даний етап. Значить на даному етапі значення показника П може змінюватися. При цьому воно буде гарантовано меншим за значення базового рівня.
Впровадження проекту – це зміни в роботі підприємства, здійснення яких як мінімум відволікає персонал від процесу виробництва. А перехід на випуск нової продукцію або технічна модернізація виробництва в переважній більшості випадків означає зменшення випуску продукції на певний період часу. Крім того, часто на цьому етапі виникає потреба в додаткових витратах, наприклад придбання нового обладнання. Значить на цьому етапі найвірогідніше буде мати місце як збільшення витрат, так і зменшення обсягів реалізації. Тобто значення показника П на третьому етапі інноваційного процесу буде меншим за значення базового рівня..
На етапі життєвого циклу виконані всі роботи попередніх етапів, а значить відпадає необхідність у відповідних витратах. Впровадження проекту завершене та робота підприємства стабілізується на рівні, відмінному від базового. Новий стан економічної системи буде характеризуватися новим значенням показника П.
Таким чином значення показника П являють собою часовий ряд. В зв’язку з тим, що витрати та обсяг реалізованої продукції є об’єктами бухгалтерського обліку, в якості одиниці часу для цього ряду зручно обрати місяць.
Нереально виглядає ситуація, коли на підприємстві виникнення нової ідеї відбувається тільки після реалізації попередньої ідеї до стадії життєвого циклу. Тобто на практиці на підприємстві «в роботі» знаходяться декілька ідей з різною «датою народження» та різними часовими та вартісними параметрами процесу реалізації.
В практиці економічного прогнозування в змінах часових рядів прийнято виділяти 4 складові: циклічну, тенденцію, сезонну та випадкову.
На думку авторів особливості формування часового ряду, побудованому зі значень показника П, дають підстави вважати, що у відповідному часовому ряді буде практично відсутня циклічна складова. Сезонна складова с вірогіднішим періодом 1 рік буде слабо виражена.
Таким чином, для виміру економічної потужності підприємства можна виявити та проаналізувати тенденцію в зміні показника П, побудувавши відповідний часовий ряд.
Список використаних джерел:
1. Мінкін О.Ю. Вимір потужності соціально-економічних систем [Електронний ресурс]:Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції економічного спрямування «Проблеми та перспективи економічного розвитку країни».-Режим доступу:http://www.economy-confer.com.ua/full-article/2041/
2. Мінкін О.Ю. Оцінка інноваційної потужності економічних систем [Електронний ресурс]:Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції спрямування «Проблеми та перспективи економічного розвитку країни».-Режим доступу: http://www.economy-confer.com.ua/full-article/2042/
3. Хайруллин Р.А. Этапы инновационного процесса // Фундаментальные исследования. – 2011. – № 12-4.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter