Світова економіка початку ХХІ століття характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів соціально-економічного прогресу. На сучасному етапі розвитку суспільства консалтинг є надзвичайно важливим елементом ринкової інфраструктури розвинених країн світу. Всеохоплююче усвідомлення місця консалтингу у діяльності України неможливе без аналізу еволюції розвитку світового консалтингу та її основних етапів.
Необхідно відзначити, що консультування має давні корені. Практично всі стародавні правителі мали радників, тобто консультантів. Так, наприклад, книга "Повчання Птаххотепа" (Древній Єгипет, 2000-1500 рр. до н. е.) містить поради начальникові. У Древній Греції про необхідність спеціалізації виробничих процесів говорив Платон та Сократ. Перші ж згадки про консалтингову діяльність на теренах Україні датуються XVII ст. У той час у Львові зародилася основа європейського центру торгової діяльності та ведення бізнесу. Усі місцеві ярмарки відвідувалися заможними купцями з Європи, котрі потребували місцевих знатоків бізнесу Галичини.
Консалтинг як професійна діяльність зародився наприкінці позаминулого століття в ході промислової революції, коли почали здійснюватися пов'язані з нею інституційні та суспільні перетворення. Саме у 1886 році американський професор Артур Літтл заснував компанію ArthurD. Little, що надавала консультаційні послуги з бухгалтерського обліку і менеджменту. Поступово накопичується управлінський досвід. Він узагальнюється, структурується. Високий рівень спілкування у виробничій сфері робить можливим передачу цього досвіду та вироблення відповідних рекомендацій.
На початку ХХ ст. українські діячі вивчають кооперативний рух, що супроводжується наданням послуг з управлінського консультування. Подальші декілька десятиліть консалтинг на українських землях майже не розповсюджується - його розвиток був призупинений утвердженням адміністративно-директорного стилю управління та тотальної монополізації виробництва з усуненням внутрішньої конкуренції.
У той час як у всьому світі відкривалися консалтингові компанії, утворювалися Асоціації менеджерів-консультантів, впроваджувалися нові методи та інструменти консультування, радянський, в тому числі і український ринок, завмер. Деякі залишки консультування можливо було спостерігати лише на базі спеціалізованих учбових закладів, котрі працювали на замовлення державних організації. Відсутність попиту на послуги та відсутність конкуренції у даному секторі економіки відкинула становлення консалтингу в Україні на початковий рівень.
У 1990-их причиною розвитку консультування стала привабливість українського ринку, котрий був незавойованим перспективним сегментом для світових гігантів консультування. Варто відмітити, що в супереч загальноприйнятим тенденціям розвитку бізнесу на своїй території і вже подальшому захопленню світових ринків, з українським консалтингом відбулось усе навпаки. Супроводжуючи іноземних клієнтів, які розширювали свій бізнес в Україні, на місцевий ринок виходять світові гіганти з надання консалтингових послуг (Price Waterhouse Соopers, Ernst&Young, KPMG, Arthur Andersen та інші). Саме їх прихід спровокував значний поштовх розвитку українського консалтингу.
На початку 2000-их появляються вітчизняні консалтингові компанії: Київ Менеджмент Консалтинг, Український центр післяприватизаційної підтримки підприємств (ЦППП) у м. Києві, ЦППП у м. Харкові, ЦППП у м. Одесі (“Евроконсалт”), у м. Львові – Західно-Український Менеджмент Консалт, Центр реструктуризації вугільної промисловості – в м. Донецьку. В той же час активізується розвиток таких українських консалтингових компаній, як: “Spectr, Sach&Company”, “Укрбизнесконсалтинг”, “ProConsult”, “Укрон”, “Project Consulting Group”, “Національне управління ресурсами”, “Рубин-Інвест- Консалтинг” та інших. Цей період характеризується кількісним насиченням ринку та формування початкової системи регулювання консалтингу.
У подальшому формується якісна складова консалтингу України: посилення сегментації ринку, поліпшення ставлення клієнтів до послуг консалтингу, зростання економіки та об’єктивна необхідності консультацій із контролю та управління. Позитивно вплинули також стабілізація політико-економічної ситуації та збільшення потоків інвестицій.
Сьогодні ж для національного консалтингу характерно існування системної кризи, в основі якої слабкість офіційних інститутів; ускладнення діяльності та розвитку вітчизняних консалтингових організацій через недостатність для цього інституційного та фінансового забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарської діяльності, неможливість застосування довгострокового планування, висока вартість інвестиційного ресурсу. Глобалізаційні тенденції, розширення участі держави в міжнародному поділі праці, активізація євроінтеграційних прагнень та ЗЕД її суб’єктів формують певні перспективи подальшого розвитку консалтингу в Україні.
Попри окремі позитивні тенденції на сучасному трансформаційному етапі розвитку економіки сфера консалтингу зазнає негативного впливу багатьох чинників. Йдеться про високий рівень конкуренції на ринку та недостатність фінансових ресурсів, низький рівень ділової культури суб’єктів підприємництва стосовно залучення управлінських консультантів, брак кваліфікації вітчизняних спеціалістів – консультантів, високу вартість консалтингових послуг та ін. Проте ефективні та виважені рішення, спрямовані на усунення перешкод розвитку консалтингу в системі зовнішньоекономічної діяльності, можуть бути ухвалені на різних рівнях ієрархії управління лише за умови усвідомлення всієї сукупності факторів негативного впливу на ці процеси, а також типологізацію сутнісних характеристик, особливостей і об’єктів консалтингу в ЗЕД.
Зрозуміло, що український консалтинг значно поступається зарубіжному, але система заходів спрямованих на закріплення певних правових норм та способів регулювання консалтингу допоможе подолати сформовану прірву.
Список використаних джерел:
1. Алешникова В.І. Використання послуг професійних консультантів. – М.: Инфра-М, 1999. – 240 с.
2. Верба В.А. Решетняк Т.І. Організація консалтингової діяльності: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2000, 244 с.
3. Консалтинг в Украине. – Киев: Ассоциация “Укрконсалтинг”, 1996, 62 с.
4. Обзор рынка менеджмент-консалтинговых услуг // www.navigator.net.ua.
_______________________
Науковий керівник: Осипов Володимир Миколайович, доктор економічних наук, професор Одеського національного економічного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter