З точки зору міжнародного досвіду поступова концентрація капіталу та, зокрема, нарощення провідними компаніями своєї частки ринку, викликали необхідність у регулюванні процесів консолідації в ряді країн.
Так, ще в 1930-х рр. у Сполучених Штатах таке регулювання не увінчалося успіхом, а навпаки, спроби посилити антимонопольне регулювання завершились скасуванням антимережевих законів і стрімких зростанням кількості торговельних мереж, яким вдалось адаптувались до інституційних змін [1, с. 301]. Вже у другій половині ХХ століття антимонопольна політика США вирізнялась на тлі жорсткої системи державного регулювання роздрібної торгівлі в Європі, особливо таких країнах як Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Греція, Люксембург, Польща та Португалія [2].
Поряд із відомими позитивними сторонами міжнародної експансії американських торговельних ТНК для розвитку локального ринку, виникає також загроза конкурентного тиску на національних операторів та витіснення останніх з ринку країни-реципієнта або ж створення інших несприятливих умов для їхнього подальшого розвитку. Зафіксовано випадки скуповування міжнародними мережевими структурами місцевих підприємств не для реорганізації, а для згортання їхньої діяльності, особливо в слабо- і середньорозвинутих країнах.
Також існують безліч прикладів того, як цілі галузі економік країн Східної Європи не витримували конкурентної боротьби з боку американських транснаціональних компаній. Україна ж наразі володіє одним з найменш концентрованих торговельних ринків у Центральній та Східній Європі і незначною концентрацією міжнародного капіталу в галузі. У 2010 р. частка Топ-10 найбільших операторів продовольчого сектору роздрібного ринку склала всього 30% від загального обороту роздрібної торгівлі [3]. Однак збільшення кількості угод з придбання невеликих роздрібних мереж поступово призводить до зростання ринкової концентрації.
Аналізуючи міжнародний досвід протистояння місцевих роздрібних мереж експансії з боку американських торговельних ТНК, слід згадати ситуацію в Чилі кінця 1990-х – початку 2000-х років, яка ознаменувалася невдачею спроби міжнародних мереж “Ahold” (штаб-квартира у Голландії, активна діяльність у Сполучених Штатах та Європі), “Home Depot” (американська торговельна мережа, що є найбільшою на планеті з продажу інструментів для ремонту та будматеріалів; штаб-квартира компанії знаходиться у Вінінгсі (штат Джорджія); у компанії працюють 355 тис співробітників; мережа оперує 2144 магазинами в США, Канаді, Мексиці і Китаї; є одним із найбільш крупних роздрібних ритейлерів у Сполучених Штатах; займає 101-е місце в списку Fortune Global 500 за 2011 рік [4]), а також “Carrefour” (французький “родоначальник” гіпермаркетів у світі, друга за масштабом мережа у світі після американської “Wal-Mart”) утвердитися на ринку цієї країни і скласти потужну конкуренцію найбільшим місцевим мережам (“D&S” та “Cencosud”, які с пеціалізуються на продажу бакалійних товарів, і “Sodimac”, що спеціалізується на торгівлі товарами для дому).
Причиною фіаско роздрібних ТНК на ринку Чилі стала комбінація наступних чинників: можливості місцевих операторів ринку розробити ефективні стратегії протистояння конкурентним перевагам торговельних ТНК; нездатності ТНК досягти масштабу діяльності на місцевому ринку, достатнього для отримання стійкої переваги в місцевій мережі постачання; і нездатності ТНК адаптуватись до інституційних та соціальних особливостей приймаючої країни. Аналогічні фактори присутні також і в ситуації відходу великих корпоративних мереж “Wal-Mart” та “Carrefour” з ринку Південної Кореї. Єдина ТНК, якій вдалось закріпитися на ринку цієї країни, – це британська “Tesco”, що зуміла вбудувати свій стиль діяльності в “територіальну систему” країни і створити стратегічно важливий союз з місцевим конгломератом “Samsung” [5, с. 1589].
Американська ж “Wal-Mart” була представлена на південнокорейському ринку, коли на ньому працювали 11 великих роздрібних магазинів цієї американської однієї з найбільш крупних ТНК. Вона декілька років намагалась здолати поріг беззбитковості на ринку, але адміністрація мережі була вимушена визнати свою поразку і продати торговельні точки конкурентові. На думку експертів в області маркетингу, цей формат магазинів не став в цілому популярним на корейському ринку. Вихід на німецький ринок було здійснено у 1998 році через купівлю місцевих роздрібних мереж “Interspar” і “Wertkauf”. За оцінками експертів, втрати на цьому ринку складали 100 млн дол щорічно [6].
У 2006 році (27 липня) з'явилося офіційне повідомлення про продаж ТНК “Wal-Mart” 85-ти магазинів, в яких працювало понад 11 тис чол, а сукупний оборот кластера роздрібної торгівлі складав 2 млрд євро у рік. Покупцем стала компанія “Metro Group”. Сума угоди не розголошувалася ні покупцями, ні продавцями, але “Wal-Mart” коментувала, що 19 гіпермаркетів “Wal-Mart” було придбано у власність, а інші – на правах оренди. На території придбаних магазинів новий власник відкрив гіпермаркети “Real” [7].
Іншим фактором, який відіграє суттєву роль у протистоянні місцевих мереж експансії роздрібних ТНК, є доступ до недорогих джерел капіталу. Зазначимо, що торговельні ТНК мають широкий доступ до інвестиційних фондів, що складається з їх власної ліквідності, і до міжнародного кредиту, який набагато дешевше кредитів, доступних місцевим підприємствам. Як наслідок, уряд приймаючих країн прагне фінансово підтримувати місцеві роздрібні мережі. В іншому випадку місцевим мережам доводиться погоджуватись на створення спільних підприємств з такими корпоративними мережами, щоб поліпшити свій доступ до капіталу [8, с. 34-41].
Таким чином, місцеві мережі використовують інструмент лобіювання своїх інтересів в стінах національних урядів з метою забезпечення ефективності правового захисту своєї конкурентної позиції.
Список використаних джерел:
1. Радаев В.В. Кому принадлежит власть на потребительских рынках: отношения розничных сетей и поставщиков в современной России [Текст] / В.В. Радаев / Высшая школа экономики. – М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2011. – 383 с.
2. Bekuviciute L., Dierx A., Ilzkovitz F. The Functioning of the Food Supply Chain and Its Effect on Food Prices in the European Union. European Commission Occasional Papers. – 2009. – 47th ed. – 40 р.
3. ТОР-500 Центральная и Восточная Европа, Рейтинг компании Deloitte, 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.deloitte.com/multifiledownload?solutionName=deloitte.com&fileIds=d8a9caa157699310VgnVCM3000001c56f00aSTFL.
4. Fortune Global 500, 2011.
5. Cое N. The internationalization/globalization in retailing, towards an economic-geographical research agenda // Environment and Planning A. – 2007. – № 36. – P. 1571–1594.
6. Симоненко А. Wal-Mart отступил из Германии // “Коммерсантъ”: Газета. – ИД “Коммерсантъ”, 2006. – Т. Розничная торговля, вып. от 31.07.2006, № 138/П(3469).
7. Симоненко А. Wal-Mart отступил из Германии // “Коммерсантъ”: Газета. – ИД “Коммерсантъ”, 2006. – Т. Розничная торговля, вып. от 31.07.2006, № 138/П(3469).
8. Резяпова А.М. Международный опыт развития сетевых розничных организаций / А.М. Резяпова / Менеджмент в России и за рубежом. – 2012. – №2.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter