До числа основних чинників, що враховуються в моделі надійності постачальників відносяться величини запізнювання поставок або терміни виконання замовлень [1]. Після розміщення замовлень товар може бути поставлений негайно або буде потрібно певний час на його виконання. Проміжок часу між моментом розміщення замовлення і його поставкою називається запізнюванням поставки, або терміном виконання замовлення. Ця величина може бути детермінованою або випадковою.
Із врахуванням сказаного встановлено співвідношення для управління запасами матеріалів. Базою такого управління служать класичні формули управління запасами, в які внесені елементи адаптації до мінливих умов середовища. Як відомо оптимальний обсяг запасу Q визначається на основі формули Уілсона
 (1)
де A – вартість розміщення замовлення, включаючи транспортні послуги, S – потреба в запасі за одиницю часу протягом планового періоду, I – затрати на зберігання одиниці запасу за одиницю часу, i – код матеріалу.
Для оцінки затрат на зберігання одиниці запасу доцільно використати наступну формулу
 , (2)
де В – затрати на одиницю складської площі за одиницю часу, Gi - площа, яку займає одиниця матеріалу і при зберіганні. Для підтримки оптимального обсягу запасу необхідно встановити термін постачання продукції TDi, на основі якого визначаємо очікуване споживання за період постачання ECD :
 . (3)
В загальному випадку термін постачання продукції можна вважати випадковою величиною, яка має своє середнє значення - TDi від якого конкретні терміни поставки можуть відрізнятися досить суттєво. Для характеристики можливих відхилень встановимо максимальне значення TDMi,N терміну постачання продукції на протязі N днів, відраховуючи від поточного. На основі цього значення та середнього терміну постачання встановимо максимальне відхилення в постачанні DDM:
 . (4)
Це максимальне відхилення дозволить оцінити обсяг гарантійного запасу GR для підтримання бездефіцитності постачання. Просумувавши очікуване споживання за період постачання та гарантійний запас, отримуємо пороговий рівень запасу TR, зменшення запасу нижче якого загрожує виникненню дефіциту даного товару.
Якщо оптимальний обсяг запасу Q для деякого товару менший його порогового рівня, то початковий запас встановлюється рівним TR, а після його отримання відбувається поновлення замовлення через рівні проміжки часу. Встановлені теоретичні співвідношення вимагають підбору відповідних параметрів. Емпіричний їх підбір може тривати достатньо довго та приводити до невиправданих затрат. Тому доцільно створити імітаційну модель прогнозування наслідків управління запасами, яка враховувала б нерівномірності в попиті та постачанні матеріалів і дозволила б підбирати параметри управління запасами виходячи із моделювання прогнозованих типових та екстремальних ситуацій.
Список використаних джерел:
1. Aissaoui N. Supplier selection and order lot sizing modeling: A review / N. Aissaoui, M. Haouari, E. Hassini. // Computers & Operations Research. – 2007. – №12. – С. 3516–3540.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter