Нині в Україні, на жаль, інноваційний розвиток підприємств є досить не значним. На це впливає велика кількість різних факторів, головним з яких залишається дефіцит грошових ресурсів. Так як Україна обрала свій шлях вступ до Європейського Союзу, то інноваційний розвиток підприємств є нагальною потребою, яку слід вирішувати, бо лише таким чином можна зробити товари, вироблені в нашій країні, конкурентоздатними на європейському та світовому ринках.
Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств України розглядалися в працях таких вітчизняних вчених, як А. Гальчинський, В. Геєць, В. Онищенко, М. Чумаченко, Л. Яременко. Також це питання вивчалося такими закордонними вченими, як Я. Ван Дайну, І. Мілендорфу, С. Дорогунцову, А. Казанцеві, Б. Санто.
Відповідно до статистичних даних Державної служби статистики України, питома вага підприємств, що займалися у 2015 році інноваційною діяльністю є порівняно невисокою, але є більшою, наприклад, за показник 2014 року[1]. Дану динаміку можна спостерігати в табл. 1, що наведена нижче.
Таблиця 1
Інноваційна активність підприємств України у 2009-2015 рр.
Відповідно до динаміки витрат підприємств на інноваційну діяльність можна стверджувати, що у 2012 році спостерігалась найбільша кількість підприємств, що брали участь у її фінансуванні, а у 2011 році – найбільша сума понесених витрат у грошовому вимірнику. З 2013 року цей показник починає поступово зменшуватися, а у 2015 спостерігається його різке зростання, що пояснюється тим, що в українських підприємств з’явилася можливість постачати свої товари та послуги на іноземні ринки.
Порівнюючи з 90-ми роками, Україна значною мірою втратила свій інноваційний потенціал і відстала від країн Східної Європи: в 1990 р. частка підприємств, що займаються розробкою і впровадженням нової або вдосконаленої продукції, становила 60–70%, а до 2005 р. вона скоротилася до 11,9 %, порівняно з 70% у розвинених країн і з 30% у Польщі [2].
Джерелами фінансування інноваційної діяльності можуть бути власні кошти підприємства, кошти державного бюджету, кошти іноземних інвесторів та інші джерела. Фінансування інновацій в Україні здійснюється переважно за рахунок власних коштів підприємств. Розподіл джерел фінансування за 2009-2015 роки відображено на рис. 1.
Рис.1. Розподіл джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні в 2009-2015 рр.
Згідно зі статистичними даними розподілу джерел фінансування інноваційної діяльності можна сказати, що упродовж 2009-2015 років у неї фінансувалося приблизно більше ніж 70 % власних коштів підприємств, а у 2015 році ці інвестиції склали аж 97,2 % від загальної суми витрат або 13427 млн. грн. Підтримка інноваційного розвитку державою в порівнянні з іншими видами фінансування є мізерною: у 2015 році вона склала 0,39 % від загальної суми витрат, у 2014 році цей показник був більший і складав 4,47 % або 344,1 млн. грн.
Таким чином, основна проблема інноваційного розвитку – це низький рівень підтримки державою розвитку підприємств в цьому напрямі, а також низький рівень довіри іноземних інвесторів.
Ще однією з проблем розвитку інноваційної діяльності в Україні є законодавство, а саме відсутність координації законодавчих актів між собою та їх невідповідність економічній ситуації в країні. Україна потребує тісного зв’язку між науковими досягненнями та впровадженням створених нових технологій у виробництві.
Також, впровадження інновацій на підприємствах відбувається досить нерівномірно, крім цього відомо багато випадків, коли введення інновацій не принесло бажаного ефекту через помилки у розрахунках та плануванні.
Щоб досягти успішних результатів в тій чи іншій діяльності, необхідно мати певну стратегію. В 2009 році в Україні було затверджено проект стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 рр., згідно якої частка інноваційної продукції в розрізі промислового виробництва має зрости до 20 % до 2020 року. Головною метою Стратегії є визначення, обґрунтування і створення механізмів реалізації нової державної інноваційно-інвестиційної політики стосовно здійснення узгоджених змін в усіх ланках національної інноваційної системи, спрямованих на кардинальне зростання її впливу на економічний і соціальний розвиток країни шляхом створення відповідних привабливих внутрішніх умов і підвищення стійкості вітчизняної економіки до тиску зовнішніх умов, що обумовлені глобалізацією і неолібералізацією економічного життя [3].
Отже, щоб досягти високого рівня розвитку підприємств в інноваційній діяльності, Україні слід зробити наступні кроки:
1. вдосконалення існуючої законодавчої бази;
2. підтримка державою інноваційних впроваджень на підприємствах України;
3. покращення інвестиційного клімату в країні;
4. впровадження тісного зв’язку між науковими теоретичними досягненнями та впровадженням їх на практиці;
5. тісне співробітництво з міжнародними науковими інституціями та організаціями.
Саме за умов викладених вище українські підприємства зможуть постачати високоякісну продукцію, яка буде конкурентоспроможною не лише на національному та регіональному ринках, а й в глобальному аспекті.
Список використаних джерел:
1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua.
2. Борщ, Л.М. Інновації та інвестиції в реальному секторі економіки: перспективи розвитку / Л.М. Борщ // Економіка ринкових відносин. – 2008. – №2. – С. 44–51.
3. Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи» від 17.06.2009 № 680-р.
__________________________
Науковий керівник: Мусієнко В.Д., кандидат технічних наук, доцент кафедри економіки та стратегій підприємств КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter