У 1991 році в Україні відбулися ґрунтовні зміни, вона отримала незалежність, почалися структурні зміни в економіці, одні галузі занепадали, інші, навпаки, активно розвивалися. Стрімке зростання спостерігалося і у зовнішньоекономічному секторі. У ринкових умовах, під впливом конкуренції, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності усвідомили, що вони отримають вигоду від диверсифікації та спеціалізації діяльності. Тому, у міру стрімкого збільшення кількості і обсягів зовнішньоторговельних операцій, розвитку митного законодавства із суб'єктів зовнішньоекономічної стали виділятися спеціалізовані структури, в завдання яких входило консультування учасників експортно-імпортних операцій в області митного законодавства і оформлення товарів і транспортних засобів на комерційній основі. Поява нових структур зумовила необхідність у правому регулюванні їх діяльності.
Для повноцінної діяльності митні брокери потребували визнання своєї діяльності з боку держави, але у Митному кодексі України 1991 року не містилося жодних положень щодо здійснення митно-брокерської діяльності зокрема, і представництва загалом. Вперше основи правового статусу митного брокера були закріплені у Положенні про діяльність митних брокерів на території України 1992 року. Дане положення стало базою для розвитку інституту митного брокера у правовій сфері України.
Наступним етапом стало прийняття Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору (1997 року). Воно чітко врегулювало права й обов'язки підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору.
Митний кодекс України від 2002 року включав у себе новий розділ "Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем", який включав шість основоположних статей. Зокрема у Митному кодексі 2002 року зазначено, що "у відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності, виданої громадянином". Митний кодекс 2002 року зробив більш чіткою ситуацію у правовому полі діяльності митних брокерів, але не вирішив усіх існуючих проблем. Серйозною проблемою, яка не усунена і досі є регулювання однієї складової діяльності декількома правовими актами (наприклад, і положеннями митного законодавства, і положеннями цивільного законодавства), положення яких іноді відрізняються, або протирічать один одному. Також не було вирішене питання щодо контролю за посередницькою діяльність, воно залишається нагальним і досі.
У 2012 році із прийняттям нового Митного кодексу України був зроблений наступний крок у розвитку брокерської діяльності. Чинний митний кодекс визначає митного брокера як підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України [1]. Слід підкреслити таке нововведенням, як застосування адміністративної та кримінальної відповідальності за розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною.
Однією з останніх змін у правому полі діяльності митних брокерів було скасування ліцензування діяльності, та введення дозволів замість ліцензій. Процедура отримання дозволу простіша, менш бюрократизована, отже більш прозора. Дозвіл надається Державною фіскальною службою України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Відповідно до Реєстру підприємств, яким надано дозвіл на провадження митної брокерської діяльності станом на 07.11.2016 року в Україні 4551 підприємств мають дозвіл на провадження митної брокерської діяльності. Та факт отримання дозволу не надає права митному брокерові надавати послуги з декларування товарів. Безпосередня реалізація цього виду діяльності потребує виконання додаткових вимог, однією з них є наявність у штаті такого підприємства агента з митного оформлення або укладення з таким трудового договору.
На відміну від юридичної особи, фізична особа підприємець може поєднувати в собі правовий статус і митного брокера, і агента з митного оформлення в одній особі. Агент з митного оформлення – це фізична особа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Аналіз ключових положень Кіотської конвенції, прийнятої Міжнародною митною організацією в 1974 р., і чинного українського законодавства показує, що частина важливих питань, зокрема регулювання взаємодії митних органів, учасників зовнішньоекономічних відносин і митних посередників в українській законодавчій базі ще недостатньо опрацьована і вимагає подальшого розвитку та вдосконалення.
Підсумовуючи, можна зазначити, що інститут митного брокера знаходиться на етапі становлення, потребує проведення ґрунтовних науково-практичних пошуків щодо визначення оптимального рівня правового забезпечення діяльності цієї групи представників суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в рамках митно-правових відносин.
Список використаних джерел:
1. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012р. № 73-74.
2. Мостовий А. Особливості реалізації правового статусу митного брокера в Україні/ Вісник Львівського університету, Серія юридична №60. – 2014. – с. 202 – 211.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter