В сучасних умовах успішне функціонування вітчизняних підприємств безпосередньо залежить від рівня їх інноваційної сприйнятливості, а їх конкурентоспроможність визначається, в першу чергу, пристосованістю до зовнішнього інноваційного середовища.
Результати досліджень щодо поняття «інноваційна сприйнятливість» втілені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, Алексєєва І. В., Альошин С. А. [1], Багрової І. В., Близнюк Т. П., Бутенко Д. С., Владимирової О. А., Карпенко Є. М. [3], Краснокутської Н. В., ЛитвиненкоА. О., Масленникової Н. П. [2], Морозов О. Ф.[4], Синиці Л. В., Степанова І. С., Ястремської О. М.
Вагомий внесок у дослідження поняття «інноваційна сприйнятливість» підприємства зробив Альошин С. А. Він запропонував розуміти її, як здатність: 1) доцільно і раціонально використовувати найбільш доступні результати і ресурси інноваційної діяльності в сфері задоволення потреб ринку; 2) своєчасно і ефективно створювати організаційно-економічні механізми, націлені на скорочення життєвого циклу створення інновацій і їх комерціалізацію; 3) створювати гнучкі організаційні структури; 4) формувати стратегію забезпечення конкурентоспроможності на основі нововведень; 5) створювати особливу атмосферу в організації, використовувати і розвивати творчу ініціативу персоналу підприємства, а також передового досвіду і потенціалу фахівців в рамках міжфірмових угод і альянсів; 6) приводити управління і організаційну структуру підприємства у відповідність стратегії забезпечення конкурентоспроможності та факторів утримання конкурентних переваг [1, с. 11].
Дещо по іншому визначає поняття «інноваційна сприйнятливість» підприємства Масленникова Н. П., це ˗ здатність знаходити: 1) інновації в інформаційному полі; 2) розрізняти їх та ідентифікувати їхні окремі ознаки;3) виокремлювати в них інформативний зміст, адекватний меті дії, сформованому образу розвитку організації; 4) прийняти інновацію до використання з метою підвищення своєї конкурентоспроможності[2, с. 536].
На відміну від попереднього підходу визначення поняття інноваційна сприйнятливість підприємтсва Карпенко Є. М. та Комкор С.Ю. трактують дане поняття як сукупність можливостей системи і пошук, і реалізація яких за певних причин та при відповідних умовах дає змогу їй отримувати, розрізняти та ідентифікувати інформацію щодо змін зовнішнього та внутрішнього економічного середовища і здійснювати з відповідними властивостями і у відповідному режимі інноваційну діяльність, внаслідок чого система набуває нових властивостей, реалізація яких дає змогу досягти поставлених цілей [3, с. 70].
На наш погляд, найбільш узагальнене поняття «інноваційна сприйнятливість» підприємства запропоновано проф. Морозовим О. Ф. [4, 5], як готовність підприємства вчасно реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі, пов’язані із необхідністю впровадження інновацій.
Поняттю «інноваційна сприйнятливість» підприємства, що приведено у науковій літературі, кожен з авторів дає своє визначення, наголошуючи при цьому на такій характеристиці інноваційної сприйнятливості підприємства як здатність: визначити момент, коли потрібно отриману ним інформацію для здійснення інноваційної діяльності використовувати.
Список використаних джерел:
1. Алешин С.А. «Формирование системы управления процессом производства новой продукции на промышленных предприятиях»: автореф. дисс. на соисканиеучен. степениканд. экон. наук: спец. 08.00.05 – «Экономика и управление народным хозяйством (управление инновациями)» / С.А. Алешин. – Орел, 2011. – 24 с.
2. Масленникова Н.П. Менеджмент в инновационной сфере : учебн. пособ. / Н.П. Масленникова, А.В. Желтенков. – М. : ИД "ФБК-ПРЕСС", 2005. – 536 с.
3. Карпенко Е.М. О формировании единого методологического похода к трактовке сущности категории «инновационная восприимчивость» / Е.М. Карпенко, С.Ю. Комков // Вестник ГГТУ им. П.О. Сухого. – 2001. – № 1. – С. 63-71.
4. Морозов О.Ф. Система управління інтелектуальним капіталом підприємства як механізм захисту прав інтелектуальної власності (ч.1). Журнал «Інтелектуальна власність», 2008.- №1, С. 43-50.
5. Морозов О.Ф. Система управління інтелектуальним капіталом підприємства як механізм захисту прав інтелектуальної власності (ч.2). Журнал «Інтелектуальна власність», 2008.- №2, С. 29-39.
_________________________________________________
Науковий керівник: Морозов Олександр Федорович, професор , Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»
|