Формування ефективного механізму управління розвитком сільськогосподарських підприємств є однією з основних проблем ринкової трансформації аграрного сектора. Сільськогосподарських товаровиробників ринкові перетворення поставили перед необхідністю самостійно забезпечувати конкурентоспроможність і здатність своєчасно адаптуватися до хиткого ринкового середовища. Економічні, техніко-технологічні й соціальні зміни, що відбуваються зараз в суспільстві, відчутно підвищують сутність теорії управління розвитком сільськогосподарських підприємств, вимагаючи відповідного наукового забезпечення.
На даному трансформаційному етапі розвитку світогосподарської системи, в умовах невизначеності та нестійкості функціонування, ключовим інструментарієм забезпечення результативності реалізації економічної стратегії в державі є: формування відповідного типу політики модернізації економіки на рівні регіонів на засадах реалізації принципів до визначення напрямів структурно-динамічних змін; використання принципів розбудови регіональних соціально-економічних систем, застосування яких забезпечує розробку й визначення специфічного комплексу модернізаційних заходів [1].
Слід зауважити, що Україна вже зробила ряд кроків у питаннях впровадження сталого розвитку на державному рівні і в агропромисловому комплексі зокрема. Останніми десятиліттями відбулися позитивні зрушення у сільському господарстві України, пов’язані з поступовим впровадженням нових технологій у сільському господарстві, оновленням техніки, впровадженням інноваційних організаційно-економічних методів ведення бізнесу тощо. Проте, нажаль, ці заходи не дають змогу дотепер ефективно вирішувати соціально- економічні проблеми сільських територій Крім того, в Україні становлення та розвиток не завжди безпечних, з екологічної точки зору, технологій сільськогосподарського виробництва, нехтування системними природоохоронними заходами та недостатнє їх фінансування є причиною загострення економічних та екологічних проблем розвитку сільськогосподарських підприємств. В результаті рівень забруднення території України внаслідок технологічної відсталості виробництва у 3,2 рази вищий порівняно з країнами Європейського Союзу [2].
Для того, щоб оцінити потенціал економічного розвитку як сукупності незадіяних на певний момент часу ресурсів та можливостей суб'єктів господарювання, необхідно дослідити сутність і напрями економічного розвитку сільськогосподарських підприємств на наявність змін внутрішнього і зовнішнього середовища. Актуальним і важливим є завдання створення концепції оцінювання потенціалу розвитку сільськогосподарських підприємств для визначення доцільності та результативності змін, які впроваджуються у межах трансформації підприємств. Економічний потенціал у прямому розумінні цього слова характеризує можливості підприємств, які в конкретних умовах внутрішнього середовища і довкілля можуть проявитися у визначеному напрямі з певною ефективністю за визначений час.
Список використаних джерел:
1. Лібанова Е.М., Хвесик М.А. Соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її регіонів: національна доповідь / за ред. акад. НАН України Е.М. Лібанової, акад. НААН України М.А. Хвесика. – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. – 776 с.
2. Люльов О.В., Прокопенко О.В. Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті проф. Балацького О.Ф., м. Суми, 6-8 травня 2014 р.: у 2-х т. / За заг. ред.: О.В. Прокопенко, О.В. Люльова. – Суми : СумДУ, 2014. – Т.2. – С. 71-72
_____________________
Науковий керівник: Дюк Анна Андріївна, кандидат економічних наук, доцент, Вінницький національний аграрний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter