В умовах подальшого розвитку ринкових відносин, посилення конкуренції на ринку банківських послуг все більшої актуальності набувають питання підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами. Українські банки відчувають гостру потребу в інструментах, що дозволяють досягти ефективності бізнесу, визначити найбільш перспективні продукти та напрямки діяльності, забезпечити достатній рівень прибутку і довгострокове успішне перебування на ринку. Інтуїтивні методи управління не опираються на планування, облік і контроль діяльності, не прогнозують розвитку ринкової ситуації на довгострокову перспективу, а цілком дієвими є лише 3-5 років, тому в сучасних умовах виявляються неспроможними. Інструменти, що дісталися від планово-адміністративної системи, також є абсолютно неефективними в ринкових умовах. Звідси, контролінг як нова концепція ефективного управління дозволяє вирішити багато проблем в області банківського менеджменту. Саме тому вивчення питань, пов'язаних з теорією і практикою контролінгу та його використанням в управлінні банком, набуває актуального значення [1, c. 107].
Контролінг у банку – це сервісно-економічна підтримка банківського менеджменту, під якою слід розуміти інформаційне, консультаційне, методичне, комунікаційне, координаційне забезпечення прийняття управлінських рішень в економічній сфері з урахуванням нових досягнень науки та передової практики [3, c. 22].
Банківський контролінг доцільно реалізовувати на стратегічному та оперативному рівнях. Стратегічний контролінг повинен поєднувати політику конкретної банківської установи із цільовими орієнтирами грошово-кредитного регулювання національної економіки, із граничними показниками параметрів фінансової безпеки шляхом моделювання кредитної ставки, оптимального обсягу кредитування, прогнозування ризикових кредитних позицій, вартісного обґрунтовування ризиків, діагностування рівня невизначеності, використання стратегічного інформаційного забезпечення за допомогою методів САР-аналізу, портфоліо-аналізу, стратегічного балансу [2, c. 222].
Оперативний контролінг доцільно використовувати в питаннях визначення зон відповідальності роботи структурних підрозділів банківських установ та делегуванні повноважень; оперативного регулювання, коригування ризикових кредитних стратегій, фінансової, статистичної, бухгалтерської звітності, порівняння досягнутих результатів з плановими; публічного рейтингування.
Важливо також відмітити значення оперативного контролінгу при аналітичному обґрунтуванні прийняття управлінських рішень та необхідності використання диверсифікованого набору методів:
- порівняння з плановими, нормативними, середньоарифметичними, найкращими значеннями монетарних показників;
- групування з виділенням сукупностей за частковими чи результуючими монетарними показниками;
- оцінки економічних пропорцій. необхідних для збільшення часового діапазону кредитування;
- ланцюгових підстановок для виявлення впливу факторів, що детермінують кредитну активність банківської установи;
- документального узагальнення, які дозоляють проводити суцільне та вибіркове обстеження монетарних показників, кон’юнктури національного та зарубіжних фінансових ринків.
Контролінг у банку включає в себе вирішення завдань фінансового аналізу, контролю та оптимізації використання фінансових коштів і джерел. На теперішній час контролінг формує систему управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності банку, тобто з деякою часткою умовності - систему управління прибутком [1, c. 109].
Перспективними напрямками використання контролінгу в діяльності комерційних кредитних установ, які значно підвищуватимуть їх конкурентоспроможність, а отже впливатимуть на сталий розвиток банківської системи загалом, повинен бути контролінговий супровід операцій на ринку фінансових послуг, а саме [2, c. 222]:
- рефінансування та редисконтування векселів;
- розширення користувачів Інтернет-банкінгу з наступним забезпечення депозитарної діяльності, а також розбудова сучасної архітектури інновацій в сферах: управління ризиками через ІТ-інфраструктури, проведення аудиту інформаційної безпеки, діагностики ефективності корпоративної системи безпеки, антивірусного захисту;
- створення локальних та глобальних мереж: візуалізації та аналізу ризиків, захисту корпоративних мереж від атак і проникнень, комплексного моніторингу ІТ-інфраструктури, біометричних технологій захисту фінансової інформації; аутентифікації, контролю та управління доступом.
Отже, використання контролінгу є необхідним для прискорення адаптації системи фінансового управління банком до змін зовнішнього середовища, підвищення результативності фінансових управлінських рішень, забезпечення стабільності банківської діяльності, скорочення втрат від неякісного менеджменту.
Список використаних джерел:
1. Дякон Л.П. Проблеми побудови банківського контролінгу в банківському секторі України / Л.П. Дякон // Формування ринкових відносин в Україні. – № 8. – 2012. – С.107-111.
2. Желюк Т.Л. Банківський контролінг як інструмент сталого розвитку фінансового сектору національної економіки / Т.Л. Желюк // Інноваційна економіка. – 2013. - №7. – С. 220-223.
3. Шульга Н.П. Банківський контролінг : підручник / Н.П. Шульга . – К. : Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2011. – 438 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter