Створення курортної галузі бере свій початок ще з давніх часів і вона постійно вдосконалюється. В Україні дана сфера є однією із найдавніших видів рекреаційної діяльності, а на рівні регіону вона може бути найбільш перспективною та прибутковою. Для детального дослідження соціально-економічного розвитку курортної галузі необхідним є визначення та узагальнення теоретичних основ курортної сфери. У ході узагальнення звертаємося до першочергового поняття курорт, яке визначене і наведене в Законі України “Про Курорт” - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.
Окрім законодавчої бази питанням дослідження курортної галузі займаються різні науковці, які тісно пов’язують курортну галузь з туристичною та рекреаційною діяльністю і це обгрунтовано наступним визначенням курортно-рекреаційної та туристичної галузі - являє собою специфічну індустрію, що охоплює безліч сфер діяльності, які тісно пов’язані між собою та залежать одна від одної. Ця галузь сама є сферою обслуговування, тому що вона спрямована в першу чергу на надання громадянам послуг щодо їх відпочинку, оздоровлення та лікування на основі використання природно-кліматичних та лікувальних ресурсів, тобто забезпечує отримання нематеріальних благ. В той же час вона є сферою економіки, значним джерелом зростання ВВП, що характеризує її як певний вид індустрії [1].
Заваріка Г.М. відносить курортну справу до найбільш давнього виду туристської індустрії і вважає, що оскільки активізація й збільшення обсягів кількості внутрішніх відпочиваючих та експорту послуг курортного господарства є важливим фактором розвитку туризму та фактором сприяння фінансових надходжень, відомості на ринку туристичних послуг, то необхідні ґрунтовні наукові розробки в даній сфері [2].
Теоретичне підгрунття соціально-економічного розвитку курортної галузі також включає і природні ресурси, до яких відносять ландшафт, біоклімат, мінеральні води, лікувальні грязі. Говорячи про природні ресурси та курортну діяльність не можемо не охопити питання рекреації.
Тому наводимо визначення рекреації (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів [3]. Для повнішого дослідження теоретичних основ соціально-економічного розвитку курортної справи необхідним є узагальнення понять рекреаційної діяльності, рекреаційного потенціалу, а також поняття розвиток, соціальний розвиток, економічний розвиток, курортна галузь та окремо поняття соціально-економічний розвиток курортної галузі загалом, що і буде метою наших подальших досліджень.
Список використаних джерел:
1.Черчик Л.М. Маркетинг рекреаційних територій: теорія, методологія, практика. – Луцьк: ЛДТУ, 2006. – 136 с.)
2.Заваріка Г.М. Курортна справа: навч.посіб. / Г.М. Заваріка. – К.: “Центр учбової літератури”, 2015. - 264 с.
3. Смаль І.В., Смаль В.В. Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля Міжнародна науково-практична конференція Київський національний університет культури і мистецтв 4-6 червня 2004 р. “Рекреація, туризм і дозвілля: тлумачення і співвідношення понять”.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter