Ефективна реалізація процесу управління фінансами потребує раціонального організаційного забезпечення, яке є невід’ємною компонентою організаційної структури підприємства та власне створюється на її основі. Дослідження та компаративний аналіз сучасних концепцій організаційної структури засвідчує, що більшість науковців дотримуються підходу Г.Мінцберга у визначенні її змісту, як сукупності способів, шляхом яких здійснюється процес поділу праці та її наступна координація для розв’язання поставлених завдань [1].
Поряд з цим Г.Л. Монастирський слушно зазначає, що сучасна теорія організаційних систем розширює класичне поняття структури організації шляхом включення людського чинника в перелік основних структурних характеристик і розглядає його як постійно відтворювальний у відносинах людей формально-неформальний розподіл повноважень, відповідальності, впливів, завдань, зв’язків [2, с.220]. Так, більшість дослідників вважають, що організаційна структура визначається наступними параметрами[2-4]:
1. Функції та процеси, порядок їх групування та розподілу.
2. Організаційні ланки (оргланки) - структурні підрозділи, що формуються для організації роботи співробітників і управління ними відповідно до специфіки бізнесу та поставленими цілями.
3. Ієрархія – підпорядкованість окремих органок.
Виокремлення організаційних ланок, що забезпечують фінансовий менеджмент є досить складним процесом і здійснюється в межах організаційного проектування. Як слушно зазначає А.Д. Чернявський, проектування сучасних організацій ґрунтується на системному підході до визначення цілей та управлінських завдань, а також до виявлення та встановлення взаємозв'язків стосовно цілей і завдань, системи функцій, прав і відповідальності по вертикалі управління, організаційного оформлення зв'язків і відносин по горизонталі, забезпечення органічного сполучення вертикалі та горизонталі управління, знаходження оптимального співвідношення централізації та децентралізації [3]. Залежно від того, який основний критерій покладається в основу створення підрозділів (організаційних ланок), рівня ієрархії окремих ланок, особливостей координації роботи між ними, ступеня регламентованості організаційної структури, підходи до її проектування поділяють на різні типи, сукупність яких переважною більшістю науковців поділяються на ієрархічні та органічні. Так, ієрархічний (або бюрократичний) тип структур управління передбачає рух управлінських рішень і інформаційних потоків строго по вертикалі, у якій нижчестоящий орган управління підпорядковується вищестоящому та контролюється ним [4, с.111]. До структур такого типу належать лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, побудова яких ґрунтується на концепції раціональної бюрократії М.Вебера і які формуються відповідно до принципів: ієрархічності рівнів управління; відповідності повноважень і відповідальності окремих організаційних ланок; розподілу праці та спеціалізації працівників; формалізації та стандартизації роботи; кваліфікаційного відбору персоналу та знеособленості виконання своїх функцій. Дотримання зазначених принципів забезпечує основні переваги таких структур, а саме чіткий розподіл функцій, обов’язків і відповідальності, субординація, що часто суттєво підвищує якість роботи управлінських кадрів. Проте, «стабільність» та «жорсткість» таких структур є їх слабкою стороною, що не дозволяє їм швидко адаптуватись до змін зовнішнього та внутрішнього середовища.
Натомість, органічний тип структур характеризується відсутністю ієрархії при збереженні повної відповідальності керівників підрозділів за кінцеві результати діяльності [4, с.109]. Відсутність такої ієрархії може бути суттєвим недоліком таких структур у разі відсутності належного рівня організаційної культури на підприємстві. Проте, їх високий рівень адаптивності (їх називають ще структурами адаптивного типу) є найважливішою перевагою в сучасних умовах. До структур цього типу відносять матричну та проектну.
Організаційна структура управління фінансами є досить неоднорідною для різних підприємств. Так, Ж.Нордман виокремив три основні параметри, що її визначають: обсяг діяльності підприємства, структура підприємства, галузь діяльності підприємства [5, с.69]. Б.Коласс розширює систему цих параметрів, додавши організаційно-правову форму підприємства та рівень його інтернаціоналізації [6, с.39]. На наш погляд, поряд із зазначеними чинниками, суттєвий вплив на вибір форми організаційного забезпечення фінансового управління здійснює рівень організаційної культури у бізнес-середовищі та на окремо взятому підприємстві, менталітет власників та топ-менеджерів підприємства, обраний підхід до побудови системи фінансового управління.
Зміна умов зовнішнього середовища, високий рівень конкуренції, інтернаціоналізація економіки, розвиток інформаційних технологій призводять до появи нових організаційних форм – мережевих підприємств. В межах цього явища фахівці виокремлюють такі підходи до організаційного забезпечення підприємницької діяльності в цілому, і фінансової, зокрема, як аутсорсинг та створення відокремлених сервісних центів, які можуть формуватись як в середині підприємства, так і за його межами. Так, процес розвитку підходів до формування організаційних структур репрезентує рис.1.
Рис. 1. Еволюція організаційних структур підприємства
Джерело: складено автором
Можна стверджувати, що сучасним трендом є розвиток і запровадження мережевих структур. Це обумовлюється інформатизацією суспільства, інтернаціоналізацією економіки, трансформацією функцій фінансового менеджменту, проявом його сервісного характеру.
Так, на думку П.Етрілл, всю управлінську діяльність на підприємстві умовно можна поділити на операційний менеджмент, стратегічний менеджмент та управління ризиками, які тісно по’язані між собою. Відтак, окремі функціональні напрями управління можна віднести до одієї з вищевизначених сфер менеджменту. Проте, лише фінансовий менеджмент виокремлюється з-поміж інших видів управлінської діяльності та визначається як «діяльність із забезпечення операційного, стратегічного менеджменту та управління ризиками» [7, с.5]. Таким чином, автор підкреслює особливу роль фінансового менеджменту, його сервісний характер по відношенню до інших видів управління.
Подібну позицію декларують С.Рід, Х.-Д.Шойерман, зазначаючи, що сучасна модель фінансового менеджменту має ґрунтуватись на концепції ділового партнерства, яка, на думку авторів, на сьогоднішній день є абсолютно недослідженою. Зміст такого підходу полягає у сервісному характері фінансового менеджменту, який займається «підтримкою прийняття рішень». Такий підхід стає актуальним у світлі сучасної парадигми стратегічного менеджменту. Автори справедливо зазначають, що лише фінансовий менеджмент може встановлювати баланс між стратегічними ініціативами та «розумною обережністю» [8].
Відтак, дослідження методологічних та практичних підходів до побудови матричних організаційних структур, принципів їх ефективного функціонування є важливим напрямом подальших наукових досліджень.
Список використаних джерел:
1. Минцберг Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации / Г. Минцберг ; пер. с англ. ; под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 2004. – 512 с. – (Серия «Деловой бестселлер»)
2. Монастирський Г.Л. Теорія організації / Г.Л. Монастирський. –К.: Знання, 2008. – 319с.
3. Чернявський А.Д. Організаційне проектування [Електронний ресурс] /А.Д.Чернявский. –Режим доступу: http://imanbooks.com/book_571_page_2.
4. Бланк И.А. Концептуальне основы фінансового менеджмента / И.А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2003. – 448 с.
5. Nordmann G. La resistible ascension du directeur financier / G. Nordmann // Analise financiere. –1979. – №36. – P. 64-70
6. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы / Б. Коласс ; пер. с франц.; под ред. Я.В. Соколова. – М. : Финансы. ЮНИТИ, 1997. – 576 с.
7. Этрилл П. Финансовый менеджмент для неспециалистов / П. Этрилл ; пер.сангл. ; под ред. Е.Н. Бондаревской. – 3-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 608 с. – (Серия «Классика МВА»).
8. Рид Р. Финансовый директор как інтегратор бизнеса / С.Рид, Х.-Д. Шойерман и группаmy SAP ERP Financials ; пер. с англ. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 397 с.
|