Управління економічною безпекою сучасного підприємства повинно, як традиційно прийнято вважати, ґрунтуватися на системі конкретних заходів, механізмів, сформованих на основі кількісно-якісної характеристики функціонально орієнтованими оцінно-аналітичними системами чи моделями. Для цілей управління економічною безпекою “дістав розвитку власний інструментарій і категоріальний апарат аналізу соціально-економічних процесів, проте деякі елементи та способи його застосування не завжди повністю узгоджуються лише собою” [1,с. 34].
Фінансово-економічні процеси сучасних суб’єктів економіки здійснюються у багатьох випадках стану невизначеності та впливу значної кількості випадкових факторів. За цих умов в управлінської системи виникає певний дефіцит інформації для прийняття рішень у сфері забезпечення економічної безпеки підприємства, наявність об’єктивних даних про її стан і рівень. На економічну безпеку суб’єкта ринкової економіки значний вплив мають зовнішні дестабілізаційні фактори, а тому менеджмент будь-якого суб’єкта господарювання повинен в тому чи іншому обсязі володіти інформацією про найрізноманітніші явища і чинники зовнішнього середовища з метою вироблення таких управлінських рішень, що забезпечать нейтралізацію чи мінімізацію їхнього впливу на втрату капіталу чи недотримання спланованих прибутків (непередбачених збитків). У тематичних публікація часто наголошується на тому, що втрата капіталу у зовнішніх фінансово-економічних процесах у багатьох випадках виникає внаслідок відсутності у суб’єктів економіки достатнього обсягу якісної інформації про чинники зовнішнього середовища, формалізації цих індикаторів, в т.ч. й у процесах моніторингу та оцінки стану і рівня економічної безпеки, їх факторного аналізу. Динамізм і розширення параметрів невизначеності сучасного соціально-економічного середовища викликає нагальну потребу вирішування проблеми повноцінного методологічного підходу до виміру факторів невизначеності зовнішнього середовища, оцінивши їх за визначеним критерієм вагомості для введення в індикативну основну комплексної оцінки (встановлення синтетичного (інтегрального) показника стану економічної безпеки, моделювання його зміни в оглядовій перспективі.
У дослідженнях, спрямованих на вироблення адаптивного до реального сформованого соціально-економічного середовища інструментарію управління економічною безпекою підприємства пропонуються чисельні парадигми з різноманітною базовою основою і варіативними методиками дослідження категорії “економічна безпека підприємства”. У переважній більшості досліджень акцентується на системності і комплексності, обґрунтовуючи, що “узагальнюючою має бути така інтеграційна концепція, в рамках якої управління економічною безпекою підприємства виконувало б роль системного інтегратора різноманітних соціально-економічних процесів; сутність такого управління має бути адекватним не лише теперішнім, але й майбутнім умовам розвитку підприємства” [2, с. 17].
Визначальниму засобах (інструментах) ефективного управління економічною безпекою підприємства є їх науково обґрунтовані засади, реалізація яких (конкретної функції управління) неможлива без підсистем оцінювання стану економічної безпеки, відстеженням її змін та аналізом факторів, що їх спричинили (системи діагностики, моніторингу, факторного аналізу). При використанні цих інструментальних засобів у процесах функціонального управління економічною безпекою підприємства важливим є дотримання у їх побудові та використанні певних принципів: системності (дослідження взаємозв’язку елементів внутрішніх чинників із зовнішніми факторами впливу на економічну безпеку підприємства) та комплексності (урахування в оцінно-аналітичних ціле орієнтованих системах індикаторів усіх видів кількісно-якісних характеристик, чинників та аспектів в інтегральному показнику); цільової орієнтованості впроваджуваного інструментарію на ключові індикатори та їх критеріальні значення, його спрямованості на реалізацію цілей управління (тактичних і стратегічних) у забезпеченні рівня економічної безпеки на конкретному етапі розвитку підприємства; динамічності – орієнтація використовуваних інструментальних засобів не лише на статичний, а й на динамічний аспект забезпечення економічної безпеки підприємства.
Ураховуючи складність формалізації кількісно-якісних показників та індикаторів складових економічної безпеки у сформульованих видах економічного інструментарію, в останній час зростає інтерес до моделювання економічних процесів загалом і економічної безпеки підприємства зокрема. Зважаючи на багатовекторність проблеми моделювання економічної безпеки науковцями увага фокусується на основних можливостях стохастичної імітації. Вважається, що імітаційне моделювання є потужним інструментом дослідження поведінки реальних систем, його методи дозволяють зібрати необхідну інформацію про поведінку системи шляхом створення її комп’ютеризованої моделі. При цьому певні складності моделювання можуть бути пов’язані із необхідністю збирання великої кількості інформації [3, с. 92].
Список використаних джерел:
1. Ніколаєв Є.Б. Інтерпретація інтересів і загроз у концепції економічної безпеки / Є.Б.Ніколаєв // Економічна теорія. – 2011. - №2. – С. 34-46.
2. Ляшенко О.М. Категорії управління безпекою підприємства / О.М. Ляшенко // Вчені записки. Збірник наукових праць Університету “КРОК”. – 2011. – Вип. 27. Т.2. – С.17-22.
3. Євтушенко С.В. Формалізація оцінки економічної безпеки в інвестуванні технічного розвитку підприємства / С.В. Євтушенко // Вчені записки. Збірник наукових праць Університету “КРОК”. – 2011. – Вип. 27. Т.1. – С.90-96.
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter