В останні роки рекламний ринок України зазнає значної стагнації. Незважаючи на фрагментарні позитивні зрушення у 2015 р., вітчизняна рекламна галузь після різкого падіння у 2013-2014 рр. досі не спромоглася вийти на докризові показники розвитку [4]. Негативні тенденції на ринку реклами були поглиблені безсистемними спробами часткової реформації державного регулятора. Ось чому питання організації належного механізму державного регулювання рекламної галузі України є особливо актуальним.
Проблеми вдосконалення вітчизняної системи державного регулювання рекламного ринку на базі зарубіжного досвіду досліджувалася в працях низки вітчизняних науковців, серед яких: А. Гринько-Грузневська, М. Закусило, В. Корінєв, Л. Микитенко та інші. Разом з тим, дана проблематика все ще потребує поглибленого комплексного вивчення, зокрема існує потреба у вивченні позитивного досвіду розбудови систем державного регулювання ринку реклами у постсоціалістичних країнах.
Однією з корінних проблем всієї української системи державного регулювання реклами є значна невизначеність меж повноважень серед державних органів, що входять до цієї системи. Перелік державних органів із коротким зазначенням сфер їх компетенції щодо рекламного ринку наведено в ч. 1 ст. 26 ЗУ „Про рекламуˮ [3]. Серед семи державних інституцій, які в зазначеній статті виділяє законодавець, жодна не має комплексних повноважень для реалізації політики сприяння розвитку вітчизняному рекламному ринку.
На наш погляд, дуже корисним для вдосконалення вітчизняної системи державного регулювання реклами є досвід Грузії.
Грузинська система контролю за рекламою є доволі нетиповою, напрочуд простою й вже встигла довести свою ефективність [5]. Вона ґрунтується на діяльності двох органів – Агенства конкуренції та Національної комісії по комунікаціям. Агенство конкуренції постало в 2004 р. внаслідок реорганізації Антимонопольного комітету Грузії. Агенство здійснює державний контроль за рекламою щодо дотримання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції [2].
У сфері телерадіомовлення та електронних комунікацій Грузія пішла шляхом впровадження єдиного регулятора, що дало можливість значно зменшити державні витрати й бюрократичні перепони у роботі регуляторної системи. У цій країні функціонує Національна комісія по комунікаціям Грузії. До її повноважень належить регулювання реклами в ЗМІ. Комісія – юридична особа публічного права, незалежний регулюючий орган, що не підпорядкований жодному державному відомству. Комісія складається з 5 членів, що затверджуються парламентом за поданням президента Грузії. Термін повноважень члена Комісії складає 6 років. Бюджет Комісії створюється за рахунок ліцензійного платежу (сума, що сплачується власником ліцензії за тимчасове використання частот) й щорічної плати за регулювання (1% від загального доходу оператора) [1].
Національна комісія по комунікаціям здійснює нагляд за виконанням Закону Грузії „Про захист прав споживачівˮ, контролює виконання законодавчих актів про авторські та суміжні права, про захист неповнолітніх від шкідливого впливу реклами тощо. Окрім того, Комісія надає частоти для мовлення, встановлює ліцензійні умови, видає, модифікує та призупиняє дію ліцензій, контролює виконання власником ліцензії ліцензійних вимог, визначає розмір і порядок внесення ліцензійних платежів і плати за регулювання. Комісія розробляє пропозиції щодо вдосконалення державної політики в сфері комунікацій з врахуванням громадської думки та побажань учасників ринку. Комісія має повноваження накладати штрафи на власників ліцензії за порушення законодавства в розмірі від 0,5% до 3% його річного доходу [1].
Отож, Комісія по комунікаціям Грузії є яскравим прикладом застосування
доволі нетипового, але успішного механізму в сфері державного регулювання реклами. Комісія не є частиною вертикалі виконавчої влади, не фінансується з державного бюджету й, водночас, не є органом саморегулювання галузі.
На нашу думку, вдосконалення вітчизняного механізму регулювання рекламних ринків за грузинським зразком допоможе покласти край стагнаційним процесам на рекламному ринку України, значно зменшить рівень бюрократії та корумпованості державного регулятора. Пропонована реформа також здатна забезпечити інформаційне очищення українського рекламного простору від ворожої російської пропаганди.
Список використаних джерел:
1. Закон Грузии „О вещанииˮˮ от 23.12.2004, № 780-вс. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.advertology.ru/index.php?name=Subjects&pageid=296
2. Закон Грузии „О конкуренцииˮ от 21.03.2014, № 2159 [Електронный ресурс]. – Режим доступа: https://matsne.gov.ge/ka/document/ download/1659450/4/ru/pdf
3. Закон України „Про рекламуˮ від 03.07.1996, № 3253-ІV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/96-%D0%B2%D1%80/page2
4. Объем рекламного рынка Украины 2015 и прогноз объемов рынка 2016.
Всеукраїнська рекламна коаліція – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.adcoalition.org.ua/news/237
5. The Georgian advertising market. Transparency International Georgia, Tbilisi, June 2013 [Electronic resource]. – Avaliable from: http://transparency.ge /sites /default/files/post_attachments/TI%20Georgia%20%20Advertising%20Market%20Report%202013%20(English)_0.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter