Сучасний ринок встановлює жорсткі умови для розвитку і функціонування підприємства, основними з яких є нестабільне, швидкозмінне зовнішнє середовище, ускладнення умов кредитування бізнесу, зниження споживчого попиту, і, насамперед, зростання конкуренції в усіх галузях промисловості. Відношення пропозиції товарів і послуг до ймовірного попиту збільшується, що є чинником ризику для багатьох підприємств. Тому для збереження і зміцнення своїх позицій на ринку керівництву варто зосередитись на можливостях, спрямованих на досягнення конкурентних переваг.
Конкурентоспроможність фірми нерозривно пов’язана з впровадженням змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом [1, с. 172]. Так як зовнішнє середовище є мінливим, забезпечення конкурентоспроможності підприємства обумовлене її постійним підвищенням.
Виділяють чотири основні методи підвищення конкурентоспроможності підприємства: збільшення об’ємів випуску і реалізації продукції, підвищення якості продукції, зменшення витрат на підприємстві та бенчмаркінг.
За першим методом важливо визначити такий обсяг випуску і реалізації продукції, аби уникнути збитків виробничої діяльності. Проте варто розуміти, що даний метод без інших впроваджень або змін на підприємстві буде ефективним лише за умови підвищення попиту на продукцію і відсутність дій конкурентів щодо підвищення своїх конкурентних позицій. Отже, доцільно розглянути наступний метод – підвищення якості продукції, де збільшення прибутку відбувається через збільшення ціни на продукцію вищого сорту. Таким чином, не будучи монополістом на ринку, підприємство ризикує програти у ціновій політиці конкурентам.
Метод реалізується за допомогою введення в виробництво новітніх технологій, впровадження або підвищення об’єму випуску сертифікованої продукції, поліпшення якості сировини та матеріалів, що постачаються, та інше. Виходячи з цього, стає зрозумілим, що заходи щодо поліпшення якості продукції призводять до зростання витрат, що, в свою чергу, може привести до низькоефективного функціонування та, зрештою, банкрутства.
У зниженні витрат полягає третій метод, основна проблема якого – розуміння, як і які витрати необхідно скоротити, аби це не вплинуло негативно на якість продукції та виробничу ефективність; лише комплексний підхід до цих питань дозволить знизити їх розмір, підвищивши ефективність діяльності підприємства.
Четвертим методом є бенчмаркінг. Фактично бенчмаркінг це альтернативний метод стратегічного планування і аналізу не від досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів, тобто орієнтиром у розробці стратегічних планів є не власні досягнення, а найкраща практика конкурентів [2]. За допомогою даного методу можна оптимізувати і впровадити всі вищеперераховані, однак його суттєвим недоліком є те, що бенчмаркінг тільки починає набирати оберти на ринку України, відсутність кваліфікаційних кадрів та досвіду реалізації цього методу гальмує його впровадження.
Виходячи зі зазначених недоліків забезпечення конкурентоспроможності, можна зробити висновки, що ефективність методів буде результативною лише за умови їх комбінування, використання одного певного методу окремо несе не завжди виправдані ризики для підприємства.
Для глибшого розуміння детермінуємо методи відповідно до їх призначення.
Рис. 1 Методи забезпечення конкурентоспроможності підприємства
Джерело: узагальнено автором на основі [3].
Щоб сьогодні успішно діяти на ринку, суб’єктам господарювання мало спиратися на узагальнені методи підвищення спроможності підприємства витримати конкуренцію. Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності підприємств є ефективне використання ресурсів, кваліфікації та здібностей персоналу, досягнень сучасного менеджменту, інноваційних, інформаційних і фінансових можливостей підприємства, що в сукупності являє собою його потенціал, який має бути конкурентоспроможним [4, с. 47].
Отже, конкуренція є невід’ємною частиною підприємства та стимулом до його розвитку. Сучасні методи забезпечення конкурентних переваг варто використовувати комплексно, впроваджувати і розвивати бенчмаркінг. Не утримуючи своїх конкурентних позицій, підприємство не зможе довго функціонувати на ринку.
Список використаних джерел:
1. Довгань Л. Є. Стратегічне управління / Л. Є. Довгань, Ю. В. Каракай, Л. П. Артеменко. – Київ: Навч. посіб. 2ге вид., 2011. – 440 с. – (Центр учбової літератури).
2. Бенчмаркінг (порівняльний конкурентний аналіз) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.kazedu.kz/referat/172036.
3. Габибова М. Ш. Пути повышения конкурентоспособности предприятия [Текст] // Актуальные вопросы экономики и управления: материалы III междунар. науч. конф. — М.: Буки-Веди, 2015. — 85-87 с.
4. Діагностика стану підприємства: теорія і практика: / [Воронкова А.Е., Вечерковські Р.З., Воронков Д.К. та ін.]; за заг. ред. проф. А.Е. Воронкової. — 2-е вид., перероб. і доп. — Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. — 520 с.
______________________
Науковий керівник: Довгань Людмила Євгенівна, професор кафедри менеджменту, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter