Сучасний етап розвитку як національної, так і світової економіки характеризується розвитком підприємницької діяльності. Ліквідовується значна частина державних підприємств, виникають недержавні форми власності і це призводить до стрімкого росту бізнесу. Таким чином, саме підприємства приватного сектора економіки є невід`ємним елементом конкурентного механізму країн. Держава не має права втручатися в приватну діяльність, але повинна здійснювати контроль її результатів. З іншого боку, у підприємців виникає необхідність економічного захисту від свавілля державних фіскальних органів. Роль інструмента, що задовольняє інтереси обох сторін виконує аудит. Також однією з форм економічного контролю за діяльністю підприємств є ревізія. У своєму повсякденному житті кожна людина хоча б раз чула ці терміни. Необізнані у сфері економічної термінології люди вважають, що ці поняття ідентичні. Проте, ця думка є хибною, аудит і ревізія переслідують різні цілі.
Питання аудиту та ревізії досліджувало багато науковців, зокрема такі як Л.В.Дикань, Н.Ф. Чечетова, Н.В. Синюгіна, Дмитрієва І.М. та інші. Проте, питання пошуку саме відмінних рис між аудитом і ревізією є не досить вивченим, що і обумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил згідно із вимогами користувачів [1].Тоді як, ревізія полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб [2].
Ревізія ставить перед собою наступні завдання: здійснення державного контролю за витрачанням коштів, матеріальних цінностей їх збереженням;
попередження крадіжок; виявлення та усунення господарських порушень. Таким чином, головна мета ревізії – перевірка законності фінансових операцій, що проводяться суб’єктами господарювання, а також їх правильнее відображення на рахунках бухгалтерського обліку [3].
Метою аудиту є збір та обробка достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання загалом, а також встановлення достовірності показників фінансової звітності [4].
Таким чином, аудит характеризується тим, що він торкається усіх сфер діяльності юридичних осіб, а його результати відображають загальну картину функціонування суб’єктів господарювання. Тоді як, ревізія займається дослідженням фінансової сторони діяльності господарських суб’єктів, тобто вона відзначається більш вузько направленою дією.
Аудиторські послуги в обов’язковому порядку повинні бути оплачені замовниками. В той час, як ревізія здійснюється на підставі наказів державних органів управління і послуги ревізорів не оплачуються суб’єктами господарювання, які, безпосередньо, підлягають перевірці.
Аудиторська перевірка може здійснюватися впродовж року, а ревізія може тривати не більше 30 календарних днів.
Результатом проведення аудиту є аудиторський висновок, який містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. На основі аудиторського висновку замовник аудиту приймає управлінські рішення щодо ліквідації негативних явищ, що були виявлені аудитором. Результати ревізії оформляються актом ревізії. Акт ревізії є офіційним документом, яким оформляються результати обстеження господарсько-фінансової діяльності порушень, відшкодування матеріальних збитків, притягнення до відповідальності винних осіб. Таким чином, ще однією суттєвою відмінною рисою аудиту і ревізії є те, що за результатами перевірки аудитор лише у своєму висновку висловлює судження про законність та достовірність функціонування замовника і вказує на недоліки, а ревізор має право, якщо виявить суттєві порушення у діяльності суб’єктів господарювання, застосовувати штрафні санкції та притягувати винних до відповідальності.
Отож, підсумовуючи варто зазначити, що, безперечно, і аудит, і ревізія є потужним інструментом у боротьбі із шахрайством та недоліками у господарській діяльності. Проте, незважаючи на те, що загалом і аудит, і ревізія спрямовуються на виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання, їх усунення і запобігання в майбутньому, ці види перевірки мають ряд суттєвих відмінностей. Тому, не слід ототожнювати ці поняття. Аудит представляє собою оцінку діяльності господарського суб’єкта з різних сторін, тоді як ревізія в основному спрямована на вивчення фінансової сторони.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12
2. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»від 16.10.2012№ 5463-VI . [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-12
3. Дикань Л. В., Чечетова Н.Ф., Синюгіна Н.В. Контроль і ревізія. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.– Х.: ІНЖЕК, 2009. – 256 с.
4. Дмитрієва І.М. Бухгалтерський облік і аудит .Навчальний посібник /І.М. Дмітрієва. – М.: Юрайт, 2014. — 306 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter