Сільськогосподарські підприємства відіграють важливу роль у гарантуванні продовольчої безпеки країни і досягненні максимально можливого соціального ефекту та створенні конкурентного середовища у процесі становлення цивілізованого підприємництва у сільському господарстві на основі динамічного формування ринкових засад економіки. На визначення функціонального складу фінансового забезпечення впливають особливості сільськогосподарського виробництва та зміни економічних умов, а його ключовою основою є фінансові ресурси. Системне дослідження фінансового забезпечення аграрного сектору передбачає врахування специфіки сільськогосподарського виробництва (вплив дії природних чинників на результати господарювання, сезонність виробництва, тривалість виробничого циклу, дефіцит вільних коштів, висока капіталомісткість, т.д.), що обумовлює певні особливості кредитування та фінансування галузі.
У традиційному розумінні сутність фінансового забезпечення прийнято розглядати як сукупність джерел і форм фінансування розвитку підприємств [1].
Джерелами формування фінансових ресурсів можуть бути як власні, так і залучені кошти. Формування власних джерел фінансування здійснюєть¬ся за рахунок нерозподіленого прибутку, амортизаційних відрахувань, ліквідації чи продажу частини майна, т.д. Залучені ресурси формуються із державних джерел, банківського кредитування, аграрних розписок тощо. Державні фінансові програми підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств спрямовуються на конкретні цілі та стимулюють розвиток інноваційної діяльності сільгоспвиробників. Однак на сьогодні ці джерела не вирішують проблем фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств, оскільки із впливом економічної ситуації в країні фінансові потреби підприємств зростають[2].
Частково вирішити проблему фінансового забезпечення діяльності можуть аграрні розписки, що є дешевшим і простішим інструментом в адмініструванні порівняно з банківським кредитуванням, вексельним фінансуванням та товарними кредитами. Аграрна розписка надійна для обох сторін, адже фіксує безумовне зобов'язання боржника здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити кошти кредитору в обмін на отримані матеріально-технічні чи фінансові ресурси. Предметом застави є майбутній урожай - відповідна кількість зібраної продукції.
Економічною ефективністю запровадження аграрних розписок є те, що вона дозволяє охопити близько 30% коштів від постачальників матеріально-технічних ресурсів, трейдерів, переробних підприємств та інших посередників, а також близько 5% коштів від банківських структур [3].
Механізм аграрних розписок є реальною альтернативою класичному банківському кредитуванню у залученні коштів в аграрну сферу України. Органи державної влади мають більш активно і ефективно проводити впровадження цього інституту та розвивати інші джерела фінансового забезпечення ( кооперація, аграрний банк, проектне фінансування тощо).
Отже, для ефективного розвитку аграрного сектору України та підвищення його конкурентоздатності необхідно систематизувати процес державного фінансування, удосконалити банківське кредитування із використанням зарубіжного досвіду, сприяти подальшому впровадженню аграрних розписок тощо.
Список використаних джерел:
1.Куць Т. В. Фінансове забезпечення розвитку сільського господарства України [Електронний ресурс] // Молодий вчений. – 2014. – листопад. – Режим доступу: file:///C:/Users/Adm/Downloads/molv_2014_11(14)__15.pdf
2.Остапенко А.C. Фінансове забезпечення підприємств аграрної сфери в сучасних економічних умовах / А. C. Остапенко, Т.М. Головченко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Серія: Економічні науки. – 2011. – Випуск 3. – Том 1. – С. 197-203
3. Павленко О. М. Аграрні розписки як дієвий механізм кредитування [Електронний ресурс]// Економічна правда. – 2015. – 14 серпня. –Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/columns/2015/08/14/555042/
______________________
Науковий керівник: Титарчук Ірина Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, Національний університет біоресурсів і природокористування України
|