Одним з найважливіших напрямів аграрної політики, спрямованого на підвищення життєвого рівня населення, є забезпечення функціонування та розвитку сільських територій. Унаслідок тривалого реформування в реальному житті склалося ситуація, коли за розвиток сільських територій практично ніхто не несе відповідальності. Державне регулювання не адекватне існуючій ситуації і не приносить бажаних результатів, а місцеві органи влади неспроможні вникнути в процес вирішення важливих господарських завдань. У цих умовах проблема прискорення формування ефективних механізмів функціонування і розвитку сільських територій стає вирішальною.
Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не повністю відповідає очікуванням та потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади. Існуюча система територіальної організації влади занадто громіздка, вимагає значних коштів для свого утримання, надмірно централізована, припускає дублювання функцій, притаманних органам місцевого самоврядування. Вона не адаптована до сучасних методів надання адміністративних послуг, зокрема інформаційно- комунікаційних технологій, що є звичайним явищем для країн європейського союзу.
Метою реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади є підвищення якості життя людей у містах, селищах та селах шляхом забезпечення спроможності органів місцевого самоврядування створювати економічні та соціальні умови розвитку територіальних громад та їх об’єднань, а також забезпечення місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади територіальної доступності жителів цих територіальних громад до адміністративних, соціальних та інших послуг. Ці завдання є необхідністю сьогодення з огляду на розбудову сучасної демократичної і правової держави європейського зразка. Проведення адміністративно-територіальної реформи нині, мабуть, не на часі, хоча і було б доречно розглядати ці питання в комплексі. Сьогодні не йдеться про здійснення адміністративно-територіальної реформи. Складна політична ситуація, не сприяє умовам, в тому числі економічним і соціальним, для початку серйозних дій по запровадженню адміністративно-територіальної реформи. Саме тому в ході реформи місцевого самоврядування необхідно повести ґрунтовний аналіз соціально-економічної ситуації у регіонах, селах, селищах, містах. При проведенні реформи місцевого самоврядування необхідно надати умови територіям і громадам для добровільного об’єднання. Для цього необхідно внести зміни до закону про добровільне об’єднання територіальних громад, та про міжмуніципальне співробітництво.
Список використаних джерел:
1. Павлюк А.П. Реформування адміністративно-територіального устрою України: проблеми та перспективи реалізації, стратегічні пріоритети / А.П. Павлюк // Регіональна політика та місцеве самоврядування. – № 1 (2). – 2015. – С. 159-164;
2. Саблук П.Т. Розвиток сільських територій – запорука відродження аграрної України / П.Т. Саблук // Вісн. аграр. науки.2012. - №5. – С.21-23.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter