Міграційні кризи у всьому світі, які переважно пов’язані зі значним числом біженців з країн третього світу, продукують значні міжетнічні та міжрелігійні конфлікти, поширення хвороб, зростання рівня безробіття у країнах-реципієнтах загострення гуманітарних проблем забезпечення іммігрантів. Тільки в 2015 р. 65,3 млн осіб були примусово переміщені, при цьому 51 % з них становлять діти, 98,4 тис. відділені від родин[1]. Тому для країн ЄС гостро постала проблема розробки дієвої імміграційної політики, яка виходить на перший план для захисту національної та регіональної безпеки. За результатами дослідження встановлено, що серед складових середовища формування міграційної політики слід виділити: демографічне, економічне, правове, інституційне, культурне, етнічне, освітнє, релігійне, природне, екологічне середовище.
Демографічне середовище охоплює статево-вікові групи та основні показники їх розвитку та враховується при визначенні співвідношень, на які орієнтована імміграційна політика. Національна та релігійна структура населення обумовлюють необхідність врахування при формуванні імміграційної політики доцільної чисельності іммігрантів з іншого етнічно-релігійного середовища, оскільки неконтрольоване їх зростання та асиміляція в окремому регіоні може призводити до зростання сепаратистських настроїв, міжрелігійних конфліктів, посилення етнічної нетерпимості серед корінного населення, а в довгостроковій перспективі означає суттєву трансформацію (а іноді руйнування) культурних традицій регіону призначення іммігрантів.
Одним з найважливіших елементів є економічне середовище у державі та регіоні: рівень безробіття, рівень інфляції, купівельна спроможність населення, загальний його добробут. Воно формує передумови для еміграції населення у зв’язку з незадовільними умовами життя в країні, проте є привабливим для переїзду населення з країн з нижчим рівнем життя населення. У зв’язку з цим, паралельно з формуванням імміграційної політики, слід проводити ґрунтовні дослідження соціально-економічного становища населення та кон’юнктури ринку праці для оптимізації розподілу національних трудових ресурсів та забезпечення роботою, перш за все, власне працездатне населення.
В цьому контексті освітнє середовище обумовлює структурні показники національного або регіонального ринку праці, а тому підлягає детальному вивченню при формуванні імміграційної політики, адже слід усвідомлювати бажаний рівень кваліфікації іммігруючої на терени держави робочої сили для запобігання обмеження доступу власних громадян до робочих місць.
Окремо слід звернути увагу на правове та інституційне середовище формування імміграційної політики, оскільки належно організована система уповноважених органів та інститутів з питань міграції, а також розвинута регламентація статусу іммігрантів, їх обліку та встановлення правового режиму перебування на території країни-реципієнта дозволяє попередити нелегальну імміграцію, поширення явища трудової експлуатації, уникнути численних питань соціально-побутового та гуманітарного забезпечення іммігрантів.
Актуальним є також вивчення зв'язків міжнародної міграції з особливостями природного та екологічного середовища, що можуть як провокувати міграції (стихійні лиха, екологічні катастрофи) так вказувати на спроможність інших країн прийняти іммігрантів (обмежені природні ресурси можуть зумовлювати проблеми продовольчої безпеки країни).
Тому при побудові державної міграційної політики слід максимально враховувати дію факторів кожного з виділених елементів середовища для забезпечення контролю міграційних потоків, попередження негативних наслідків зовнішньої міграції, забезпечення стабільного розвитку.
Список використаних джерел:
1. Refugees and forced displacement in focus / The Statista Portal [Електронний ресурс] – режим доступу: www.statista.com/chart/5073/forced-displacement-in-focus/
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter