Особливістю сучасної ситуації в Україні є неусвідомленість суспільством проблем формування кадрового потенціалу і становлення нового, за сутністю, людського капіталу як найважливішого елемента інноваційної економіки. Інноваційний соціально-економічний розвиток країни в цілому та окремих її регіонів залежить від наявності кадрів для інноваційної діяльності, здатних проводити вагомі науково-дослідні роботи, продукувати новації та впроваджувати їх у виробництво (бізнес), забезпечувати випуск нових товарів та послуг.
Управлінськими детермінантами розвитку інноваційного освітнього простору в регіонах є впровадження управлінських та освітніх інновацій в систему державного та регіонального управління неперервною освітою, організацію взаємодії між центральними, регіональними органами управління та регіональною системою вищої освіти як визначального фактору соціально-економічного розвитку регіону, розбудову інноваційної освітньої інфраструктури, підготовку державних службовців, управлінських та науково-педагогічних кадрів, що буде сприяти підготовці інноваційних кадрів в регіонах.
Проведений аналіз статистичних даних щодо підготовки кадрів вищої кваліфікації в системі вищої освіти в регіонах показав зростання чисельності кандидатів наук в 2012/2013 роках у порівнянні до 2005/2006 року. У 2005/2006 навчальному році найнижча кількість кандидатів наук в регіонах України нараховувала 332 науковця (м. Севастополь), а найвища чисельність – 8083 кандидата наук (м. Київ). У 2012/2013 навчальному році найменша кількість кандидатів наук в регіонах налічувала 521 особу (м. Севастополь), а найбільша кількість – 15823 кандидата наук (м. Київ). У 2005/2006 навчальному році нараховувався 21 регіон (78%) з дуже низьким рівнем забезпеченості кандидатами наук, з низьким рівнем забезпеченості – 3 регіони (11%), з достатнім рівнем забезпеченості – 1 регіон (4%), з високим рівнем забезпеченості - 1 регіон (4%).
У 2012/2013 навчальному році дуже низький рівень забезпеченості регіонів кандидатами наук визначався в межах до 3200 науковців, низький рівень – до 6400 науковців, середній рівень – до 9600 науковців, достатній рівень – до 12800 науковців, високий рівень – до 16000 науковців. У 2012/2013 навчальному році нараховувалося 21 регіон (78%) з дуже низьким рівнем забезпеченості кандидатами наук, з низьким рівнем – 3 регіони (11%), з середнім рівнем – 1 регіон (4%), з високим рівнем – 1 регіон (4%). У 2005/2006 навчальному році нараховувалося 21 регіон (78%) з дуже низьким рівнем забезпеченості докторами наук, з низьким рівнем – 4 регіони (15%), з середнім рівнем – 1 регіон (4%), з високим рівнем – 1 регіон (4%). У 2012/2013 навчальному році дуже низький рівень забезпеченості регіонів докторами наук визначався до 700 науковців, низький рівень – до 1400 науковців, середній рівень – до 2100 науковців, достатній рівень – до 2800 науковців, високий рівень – до 3500 науковців. З дуже низьким рівнем забезпеченості докторами наук у 2012/2013 навчальному році налічувалося 21 регіон (78%), з низьким рівнем – 4 регіони (15%), з середнім рівнем – 1 регіон (4%), з високим рівнем – 1 регіон (4%).
Зростання чисельності кандидатів та докторів наук в системі вищої освіти в регіонах з 2005/2006 до 2012/2013 навчальних років не призвело до якісних змін у забезпеченості науковими кадрами. Необхідність створення банків даних кадрів вищої кваліфікації зазначала Н.А. Янковська [1, с.20]. Більш поглиблений аналіз забезпеченості регіонів України науковими кадрами показав, що можна умовно виділити три групи регіонів з приблизно однаковою чисельністю кандидатів та докторів наук, а саме: 1 група – «Києво-Харківська», яка нараховує 37% кандидатів та 41% докторів наук в системі вищої освіти України; 2 група – «ЛОД» (Львів-Одеса-Дніпропетровськ), яка включає до свого складу 28% кандидатів та 28% докторів наук системи вищої освіти, 3 група – «Група 21-го регіону», яка нараховує 35% кандидатів та 31% докторів наук в системі вищої освіти. Проведений аналіз кількості університетів показав, що майже у всіх регіонах України, крім Чернігівського регіону, виявлено зростання відсотку кількості університетів серед вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації станом на 2007/2008 навчальний рік у порівнянні з 2000/2001 навчальним роком. У Вінницькому регіоні всі вищі навчальні заклади III – IV рівнів акредитації стали університетами (100%), у Миколаївському, Сумському та Черкаському регіонах – близько 80% університетів, більше 60% університетів стало нараховуватися у Волинському, Запорізькому, Київському, Полтавському, Рівненському, Хмельницькому, Чернівецькому регіонах.
Збільшення чисельності кандидатів та докторів наук в Україні при збільшеності чисельності вищих навчальних закладів, а саме університетів вищої освіти призводить до того, що навантаження на одного кандидата наук або доктора наук не узгоджується з європейськими нормативами, наслідком чого є зниження якості вищої освіти, погіршення умов для розвитку науково-дослідницьких здібностей у студентів.
Список використаних джерел:
1. Янковська Л.А. Формування освітньо-фахового потенціалу в системі соціально-економічного розвитку регіону: автореф. Дис. На здобуття наукового ступеня д.е.н.: спец. 08.00.07»Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика/ Л.А. Янковська. – Львів, 2008. – 49с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter