Сучасне суспільство неможливо уявити без бюджетних установ, основна мета яких: надання послуг громадянам держави. Найважливіша характеристика діяльності бюджетних установ – показник ефективності праці в економічному та соціальному плані. Ефективність праці залежить від багатьох важливих факторів, одним із яких є мотиваційна політика працівників, що виражається через рівень заробітної плати.
Проблемні питання заробітної плати у бюджетних установах досліджували такі науковці, як: П.Й. Атамас [1], Н.С. Морозюк [2], Ж.К. Нестеренко [3], О. В. Покатаєва [4], Н.М. Старченко [5] та ін. Незважаючи на вагомі напрацювання, окремі аспекти виплат працівникам залишаються недостатньо розкритими, що свідчить про актуальність дослідження.
У сучасних умовах функціонування бюджетного сектору України заробітна плата не виконує в повному обсязі жодної зі своїх функцій. Про це свідчить наявність проблем в системі оплати праці бюджетних установ, зокрема: необґрунтоване заниження рівня заробітної плати; відсутність прямої залежності розміру заробітної плати працівника від результатів його праці та професійно-ділових якостей; обмеження преміювання працівників; високе податкове навантаження на заробітну плату та ін.
Відповідно до Постанови КМУ № 288 з 1 травня 2016 р. посадові оклади працівників установ бюджетної сфери встановлюються у штатному розписі в таких розмірах: для 1-го тарифного розряду – 1516 гривень і лише починаючи з 9-го тарифного розряду посадовий оклад становить 2050 гривень, що на даному етапі не є стимулюючим фактором для працівників [6]. Доцільно зазначити, що спостерігається тенденція значного відставання рівня заробітної плати працівників установ державного сектору порівняно з рівнем заробітної плати працівників приватного сектору, що негативно впливає на престиж бюджетних установ, наслідком якого є відтік кадрів або зростання вторинної зайнятості.
До того ж, система державного регулювання оплати праці повинна передбачати раціональне податкове регулювання заробітної плати найманих працівників з метою зменшення податкового навантаження. Враховуючи, що з 01.01.2016 р. Законом України № 909-VIII були внесені зміни: із заробітної плати не утримується єдиний соціальний внесок (3,6%), проте ставка податку на доходи фізичних осіб зросла з 15 % до 18% [7]: зменшення податкового навантаження на 0,6% працівники не відчули.
Морозюк Н. С. стверджує, що податкове регулювання заробітної плати має бути побудовано так, щоб воно, з одного боку, стримувало надмірно високі доходи, а з іншого – не послаблювало мотивацію до праці. Для цього важливе значення має перехід від фіскальної до стимулюючої податкової політики й забезпечення стабільності законодавчо-правничої бази [2].
Важливою є роль держави у підтримуванні й підвищенні купівельної спроможності заробітної плати. Це забезпечується, зокрема, за допомогою захисту зарплати від інфляції через механізм індексації [2]. Однак, з 01.01.2016 року Законом України № 911-VIII збільшено поріг індексації доходів зі 101% до 103% [8]. Тому зростання інфляції в Україні не супроводжується відповідною корекцією зарплат через їх індексацію. І хоча у 2016 році передбачено поетапне підвищення посадових окладів для працівників бюджетного сектору, одне з яких відбулося 1 травня, це підвищення також не компенсує рівень інфляції і не може виступати мотиваційним інструментом.
Отже, незважаючи на те, що протягом 2016 року спостерігаються певні позитивні тенденції в оплаті праці, а саме: підвищення рівня мінімальної заробітної плати та розмірів посадових окладів (тарифних ставок) відповідно до тарифних розрядів, рівень оплати праці в Україні не відповідає європейським стандартам. Тому актуальним завданням держави є створення ефективної системи оплати праці через встановлення належного рівня заробітної плати як основного елемента виплат працівникам з метою забезпечення мотивації працівників до високоефективної праці в бюджетних установах.
Список використаних джерел:
1. Атамас П. Й. Основи обліку в бюджетних організаціях : навчальний посібник / Атамас П. Й. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 284 с.
2. Морозюк Н. С. Актуальні питання заробітної плати в бюджетній сфері / Н. С. Морозюк // Финансы, учет, банки. – 2014. – Вып. 1. – С. 203-208. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fub_2014_1_29.
3. Нестеренко Ж. К. Особливості організації оплати праці в бюджетних установах та необхідність її комп’ютеризації // Сталий розвиток економіки. – 2012. – №2. – С. 158-162.
4. Покатаєва О. В. Шляхи вдосконалення системи оплати праці в бюджетних установах / О. В. Покатаєва // Актуальні проблеми економіки. – № 10. – С. 88–94.
5. Старченко Н. М. Удосконалення методики обліку виплат працівникам в бюджетних установах // Економічні науки. – 2012. – № 9. – С. 178-184.
6. Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 288 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/ru/cardnpd?docid=248955702
7. Про внесення змін до ПКУ та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році : Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/909-19
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України від 24.12.2015 № 911-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/911-19
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter