Питання дослідження конкурентоспроможності промислових підприємств є важливим й актуальним як для економіки країни в цілому, так і для окремих виробників. Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції.
Конкуренція – процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [5].
Конкуренція змушує суб'єктів підприємницької діяльності не зупинятися на досягнутому, а постійно самовдосконалюватися, знижати витрати на виробництво, покращувати якість продукції (послуг), що пропонуються на ринку, підвищувати свою конкурентоспроможність [2].
Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспроможності є однією з головних, оскільки в ній концентровано виражаються економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові можливості як окремого суб’єкта господарської діяльності, так і економіки країни.
Конкурентоспроможність є багатоаспектним поняттям, що свідчить велика кількість різноманітних визначень і широкий спектр трактувань цього поняття різними авторами.
У загальному значенні конкурентоспроможність – здатність у процесі суперництва досягати кращих результатів в деякій діяльності, сфері функціонування. Конкурентоспроможність підприємства повинна визначатися конкурентоспроможністю окремих видів продукції, яку воно випускає [4].
Конкурентоспроможність підприємства − це здатність підприємства ефективно управляти виробничим процесом, оборотними коштами, виготовляти якісний товар та ефективно управляти збутом і просуванням товару на ринку.
Конкурентоспроможність промислового підприємства є комплексною порівняльною характеристикою, яка повинна відображати ступінь переваг підприємства, що розглядається над підприємствами-конкурентами за певною, визначеною сукупністю оціночних показників його діяльності.
Необхідність управління конкурентоспроможністю підприємства обумовлюється, насамперед, триваючими швидкими змінами зовнішнього середовища, виникненням важко передбачуваних економічних і фінансових ситуацій [1].
Під управлінням конкурентоспроможністю промислового підприємства розуміють аспекти виконання загальних функцій управління, які визначають стратегію і політику у сфері створення й реалізації конкурентоспроможних товарів, цілі й відповідальність у даній сфері діяльності суб’єкта господарювання, що реалізуються за допомогою таких засобів, як планування конкурентоспроможності, оперативне управління нею, її забезпечення й підвищення в рамках певної системи конкурентоспроможності [6].
До основних пріоритетів управління конкурентоспроможністю промислового підприємства можна віднести:
• рентабельність виробництва,
• розмір прибутку,
• частку окремих видів продукції на конкретних ринках збуту,
• мінімальний обсяг реалізації продукції по видах на конкретних ринках у натуральному вираженні.
Управління конкурентоспроможністю промислового підприємства має базуватися на регулярній оцінці його конкурентоспроможності. Оцінка конкурентоспроможності промислових підприємств дозволяє визначити рівень успішності їх діяльності і перспективи подальшого розвитку, тобто в ринкових умовах вона може бути досить точним індикатором для керівництва підприємства в процесі прийняття управлінських рішень, для інвесторів – в виборі об’єкту інвестування.
Отже, досягнення високого рівня конкурентоспроможності промислового підприємства є стратегічною метою діяльності підприємства в умовах ринку, для досягнення якої необхідна консолідація всіх підрозділів і ланок його системи управління.
Список використаних джерел:
1. Донець Л.І, Донець А.А., Базові принципи сучасної парадигми управління конкурентоспроможністю підприємства // [Електронний ресурс] Сайт: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/bmnef/2012_1_2/15.pdf
2. Конкурентоспроможність підприємства : оцінка рівня та напрями підвищення: [монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового]. – Одеса: Атлант, 2013. – 470 с.
3. Попович Ю.А. Моделі аналізу конкурентоспроможності суб’єктів господарювання / Ю.А. Попович. – Львів : Кальварія, 2010. – 54 с.
4. Савчук О. Системний підхід до аналізу конкурентоспроможності промислового виробництва // Економіст. – М., 2001. – №12. – С. 58−61.
5. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. − М: ИНФРА-М, 2000. − 311 с.
6. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации / Фатхутдинов Р. А. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. −544с.
_____________________
Науковий керівник: Нащекіна Ольга Миколаївна, кандидат фізико-математичних наук, Доцент кафедри менеджменту та оподаткування Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter