На теперішньому етапі розвитку України в умовах макроекономічної нестабільності наукова обґрунтованість планових показників бюджету, їх збалансованість значною мірою визначають економічний і соціальний розвиток як окремих регіонів, так і держави в цілому. Саме тому, ще більш важливим стає дослідження програмно-цільового методу бюджетування як технології ефективного управління бюджетом у всіх розвинутих кранах світу.
Програмно-цільовий метод формування бюджету вперше був використаний у Сполучених Штатах Америки в середині 60-х років з метою планування доходів і витрат автомобілебудівної компанії “Форд”, яку на той час очолював Роберт Макнамара. Вперше його було застосовано на рівні держави тим же Р. Макнамарою з метою розробки кошторису міністерства оборони США, яке він очолював дещо пізніше [2, с. 148].
Практика застосування цього методу свідчить про його переваги, порівняно з іншими методами, що використовуються в процесі розробки проектів бюджетів, зокрема: забезпечення прозорості бюджетного процесу; забезпечення результативності виконання бюджету та здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань; упорядкування організації діяльності та посилення діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм; підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів [4].
Програмно-цільовий метод було вперше запроваджено у бюджетний процес в Україні у 2002 році, однак й до сьогодні він задіяний тільки частково – за окремими видатками державного бюджету та в окремих пілотних проектах. Так, на думку С. Попова та О. Голинської, Україна не готова до повного запровадження всіх елементів ПЦМ, внаслідок неготовності до кардинальних змін механізмів трьох ключових підсистем публічного управління, а саме [3]:
1) державного фінансового контролю внаслідок відсутності дієвих інструментів контролю – оскільки перехід на програмно-цільове бюджетування неминуче викличе спокусу управлінців штучно завищувати, «надувати» результативні індикатори;
2) соціального захисту населення внаслідок відсутності інструментів їх соціальної захищеності – оскільки неминуча оптимізація мережі бюджетних установ вивільнить частину їх працівників, що зумовить соціальний опір;
3) зайнятості населення внаслідок непідготовленості сегментів ринку для розміщення вивільнених працівників.
На сучасному етапі програмно-цільовий метод планування та фінансування бюджету є поширеним у багатьох країнах світу та визнаним в них як найефективніший в організації державних витрат, оскільки він покликаний усунути існуючі недоліки формування бюджетів та дозволяє більш раціонально й ефективно управляти бюджетними ресурсами [5].
Однак запровадження програмно-цільового методу бюджетування у бюджетний процес в Україні й до теперішнього часу стикається з низкою проблем. Так, основними причинами неефективності застосування програмно-цільового методу у бюджетному плануванні та низької результативності бюджетних програм в Україні є: надмірна кількість бюджетних програм; нечіткість критеріїв деталізації та вартісної оцінки бюджетних програм і напрямів діяльності розпорядників різного рівня; відсутність реальних розрахунків і ґрунтовних вимірів для досягнення поставленої мети бюджетних програм; відсутність пріоритетів у бюджетній політиці на середньо- й довгострокову перспективу; непослідовність рішень уряду, що спричинює зниження результативності бюджетних програм; непослідовність у виконанні й реалізації бюджетної програми [1; 5].
Для повного та успішного переходу на програмно-цільовий метод формування бюджету в Україні необхідно вдосконалити:
1. Структуру бюджетних програм з метою усунення організаційних та інформаційних обмежень, що заважають роботі керівників установ всіх рівнів.
2. Практику розрахунку видатків бюджету, яка може бути покращена шляхом використання методів аналізу витрат.
3. Розроблення та запровадження нової системи звітності щодо виконання бюджетних програм [5].
Отже, оскільки програмно-цільовий метод бюджетування дає змогу досягти вищої якості надання державних послуг та ефективності використання бюджетних коштів, то його повноцінне застосування на всіх рівнях бюджетної системи повинно бути першим кроком нової бюджетної реформи України.
Список використаних джерел:
1. Бойчук А.О. Бюджетне планування та шляхи його вдосконалення в Україні / А.О. Бойчук. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2015/10487/1/16-19.
2. Борисенко О. Програмно-цільовий метод бюджетного планування та перспективи його використання в Україні / О. Борисенко, А. Підгорна. – Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. – №2 (27) 2015. – С. 7-8.
3. Попов С. Децентралізація на засадах програмно-цільового бюджетування: досвід для України / С. Попов, О. Голиська. – Державне управління та місцеве самоврядування. – Вип. 2 (25), 2015. – С. 212-221.
4. Посаднєва О.М. Впровадження програмно-цільового методу управління бюджетними ресурсами в Україні / О.М. Посаднєва. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1158.
5. Потеряйло І. Ю. Зарубіжний досвід застосування програмно-цільового методу бюджетування на сучасному етапі в Україні / І. Ю. Потеряйло. – Науково-інформаційний вісник. Економіка. – № 11, 2015. – С. 332-337.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter