УДК 37 : 33 : 93/94
У сучасних умовах важливим є висвітлення надбань освітньо-економічної діяльності культурних та громадських науковців, педагогів минулого. Трансформаційні процеси економіки України вимагають повернення кооперативних традицій, що були поширені у кінці ХІХ та на початку ХХ ст. Саме тому, досить актуальним є дослідження громадсько-просвітницької діяльності теоретика, кооператора та економіста – Карла Коберського. Адже, даний діяч посідає важливе місце у історії розвитку освіти та економіки, завдяки його завзятій громадській позиції та дослідженні історії кооперативного шкільництва.
Карло досить рано почав цікавитися політикою та брав участь у роботі Драгоманівського гуртка. Згодом став членом «Просвіти» та молодіжної організації «Пласт» [10]. Навчався у Празі, де й одержав ступінь доктора та профессора економіки. У 1927 р. повернувся до Львова та став активно пропагував кооперативну ідею, а також брав участь у заснуванні різноманітних кооперативів, таких як «Комета», «Базар» «Зоря» та чимало інших. Також Карло Коберський був членом Наукового Товариства імені Шевченка, яке було досить відомою науковою організацією гуманітарних і точних наук та яка вже понад 120 років сприяє розвиткові української науки.
Етап економічного та суспільного становлення Західної України відбувся після воєнних дій, коли з’явилася необхідність відновлення господарств та навчання фахових спеціалістів на селі. Інтелігенція краю прагнула залучити селянство до економічної самоорганізації. Педагоги того часу розглядали професійну освіту, як чинник соціального розвитку та незалежності. В умовах жорстких заборон та утисків почало формуватися кооперативне шкільництво. Досить поширеними були різноманітні громадські організації, об’єднання та спілки, що сприяли формуванню національної свідомості населення.
Організаційна діяльність К. Коберського вагомо вплинула на піднесення сільської культури, поширення кооперативного руху, торгівлю, банківську справу та розвиток підприємництва.Саме у той період побачили світ праці К. Коберського, у яких він переконував, що кооперативних рух має започатковувати умови справжнього життя українського народу [1, c. 7]. К. Коберський є автором багатьох праць, що присвячені питанням кооперації, в котрій він бачив шлях до розвитку української нації та різноманітним проблемам «господарської політики» [4; 6; 7].
Науковець розглядав кооперативне шкільництво крізь призму гуманізму, а поняття «кооперація» пояснював так: «Слово «кооперація означає співпрацю, спільну діяльність, спілчанство… Слово «кооперація» виникло вперше в Англії.... В українській мові вживалося давніше слово «спільництво» або «спілчанство», але згодом всі прийняли міжнародний вираз «кооперація». Це тому, що спільництво може бути і капіталістичне, отже противне духові кооперації; для більшої ясности вживаємо слово «кооперація», яке виключає непорозуміння» [3, с. 8].
У повоєнний час громадські лідери спробували організувати українську кооперацію, як фінансово забезпечену організацію. Наприкінці XIX ст. на західноукраїнських землях поширення набувають кредитові кооперативи, так звані «райффайзенки», названі так на честь їх засновника.
Кінець XIX ст. характеризується поширення фінансових та кредитних товариств, які здійснювали можливість незалежності від іноземного окупування банків, яке на той час було поширене на Західній Україні. Українська еліта того часу прагнула перетворити дані кооперативи в засіб самоствердження та розвитку українського народу. Завдяки цій створеній мережі «райффайзенок», відбувалася успішна боротьба з кредитною та товарною лихвою. К. Коберський стверджував, що потрібно витіснити лихварство шляхом вкладання капіталу в кооперативні каси, аби отримувати кредитні кошти могли ті люди, які їх потребують: «…нове українське покоління, яке має виховати райффайзенка, має бути тверезе і ощадне…» [3].
У період між війнами, коли частина українських земель входила до складу Речі Посполитої, чимало громадських діячів ініціювали розвиток традицій національної свідомості напрямком поширення української кооперації. Зокрема, К. Коберський у одному з видань «Кооперативної Республики» закликав розбудовувати кредитну кооперацію на селі задля запобігання загарбницького лихварства та створення цивілізованих форм кредитування. Він прагнув звести до мінімуму усі негативні тенденції, які мали місце під час розвитку приватного капіталу, особливо на межі 20-30-х рр. XX ст.
Карло Коберський, дослідивши усі вади кооперації на Україні прагнув приділити більше уваги кооперативному вихованню [5, с. 293]. Метою його концепції було прагнення залучити молодь до роботи кооперативних товариств та поглиблювати їх знання у сфері кооперації.
Постійно К. Коберський звертав увагу на те, що кооперація має значну роль для бездержавних кордонів, оскільки завдяки їй можна зміцнити своє господарське та культурне життя. Він зазначав: «Одначе невільно надуживати клича «свій до свого». Треба давати добрий товар і добру ціну, тоді матимемо право послуговуватися тим кличем» [8,с. 95].
Вагомий внесок у розвиток освітньо-економічної діяльності на західноукраїнських землях зробив К. Коберський, а саме:
• розробив педагогічні принципи та положення кооперативного шкільництва;
• висунув пропозицію відкрити школи для кооперативних робітників, які повинні були замінити місячні кооперативні курси [2];
• запропонував методичні рекомендації та удосконалення до навчальних програм (наприклад, «Плани і програми кооперативних курсів»);
• займався викладацькою діяльністю, викладав організацію промислу, принципи торгівельної калькуляції, історію й теорію кооперації та інші [9, с. 50];
• очолював редакцію «Кооперативної республіки», майже у кожному виданні друкував свої статті;
• був одним із засновників видавництва «Самоосвіта», яке займалося видавництвом праць, що стосувалися аспектів кооперативного будівництва;
• брав активну участь у роботі «вакаційних курсів» – курсів, які влаштовували влітку в гірській місцевості і на яких викладали кооперативну ідеологію, основи економіки, фінасів та ін.
Освітня спадщина Карла Коберського сповнена ідеями про розбудову українського економічного шкільництва, практичними порадами щодо спеціальної фахової освіти, кооперативного виховання молоді, організації шкільних кооперативів та розвитку фінансово-економічної та кооперативної освіти. Проте, за умов політичного і економічного пригноблення західноукраїнських земель, ці ідеї не могли бути повністю реалізовані.
Список використаних джерел:
1. Коберський К. Вільне спілчанство (кооперація) – шлях до піднесення народу / К. Коберський. – Л. : Самоосвіта, 1935. – 40 с.
2. Коберський К. За вишкіл кооперативного робітника / К. Коберський // Кооперативна Республика. – Львів, 1929. – Чис. 7–8. – С. 292–301, с. 300–301
3. Коберський К. Кооперативний буквар. (Перша книжка кооперативного навчання). – Львів : Накладом Ревізійного Союзу Українських Кооператив, 1928. – 164 с.
4. Коберський К. Планове господарство: Велика проблема нашої доби / Карло Коберський. – Л., 1937. – 98 с.
5. Коберський К. Прогалини в роботі / К. Коберський // Кооперативна Республика. – Львів, 1931. – Чис. 7–8. – С. 292–300.
6. Коберський К. Солідаризм як одна з підставових прикмет української психіки (Ю. Липа «Призначення України». Л., 1938) / Карло Коберський // Кооперативна республика. – 1938. – Ч. 6.
7. Коберський К. Україна в світовому господарстві / Карло Коберський. – Л., 1935. – 123 с.
8. Коберський К. Щоб слово не прогуло марно/ К.Коберський // Кооперативна Республіка. – Львів, 1929. – С. 95-96.
9. Курс для кооперативних організаторів-інструкторів // Кооперативна Республика. – Львів, 1928. – Чис. 1. – С. 50–51.
10. Ладик О. Галичанин, який сповідував класову боротьбу / О. Ладик // Нова іскра. – 2013. – 17 червня.
11. Синявська А. М. Становлення та розвиток комерційної освіти в Західній Україні (ХІХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «загальна педагогіка та історія педагогіки» / Синявська Алла Михайлівна – Дрогобич, 2009. – 19 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter