Економічний розвиток держави є основою розробки стратегії управління країною. Розвиток ринкової економічної системи в Україні доцільно розглядати в контексті національної економічної політики, чинниками ефективності якої є розширене відтворення національної конкурентоспроможності та формування геоекономічного національного простору в глобальному світовому ринковому середовищі. Стратегічна мета соціально-економічного розвитку держави обґрунтовує вибір курсу на економічне зростання основних макропоказників. Необхідність проведення аналізу економічної ситуації в країні та визначення перспектив подальшого розвитку економіки України визначає актуальність теми дослідження.
Основними рисами сучасного економічного становища України є:
• значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;
• відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;
• паливно-енергетична залежність від Росії;
• надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;
• криміналізація стосунків між державними установами і бізнесом, розподілення міжкланами найприбутковіших секторів економіки України;
• «відірваність» України від світової економіки [1].
Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.
Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:
• формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;
• зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переважно ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;
• становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;
• диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва[2].
Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:
• не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);
• втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох напрямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;
• склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;
• швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;
• криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;
• відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;
• небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки [3].
Важливим комплексом заходів щодо подолання економічної кризи є створення в економіці мотиваційного механізму піднесення виробництва.
Його головною метою є, по-перше, створення умов рівновигідності різних сфер економічної діяльності при певному пріоритеті виробничої діяльності на період виходу з кризи.
По-друге, мотиваційний механізм має створювати умови для забезпечення вигідності збільшення маси прибутку (доходу) головним чином не за рахунок підвищення його норми, а в результаті розширення обсягу виробництва і реалізації товарів та послуг. Тобто треба створити систему мотивацій зниження цін (або хоча б стримування їх зростання) для відповідного збільшення обсягу продажу згідно із законом попиту. По-третє, сюди слід віднести створення пільгового режиму для прямих вітчизняних та зарубіжних інвестицій безпосередньо у виробничу сферу в поєднанні з фінансово-кредитною політикою та виробничою діяльністю за критерієм — мінімальний строк подолання кризи виробництва.
Головним чинником мотиваційного механізму має бути вдосконалена система оподаткування з активною стимулюючою та регулюючою функціями. Порівняно з існуючою вона повинна бути спрощеною і включати меншу кількість податків, особливо непрямих. Враховуючи бажану націленість її на зниження цін, об'єктом оподаткування треба зробити ту частку ціни, яка формується продавцем. Це може бути додана вартість, але без амортизаційних відрахувань (як фактора відновлення основного капіталу). Цей податок пропонується зробити основним, замінивши ним два податки — на прибуток і на додану вартість. Перший податок в умовах нестабільності економіки, збитковості значної частки підприємств та неопрацьованої ще системи моніторингу діяльності суб'єктів підприємництва поки ще не виконує достатньою мірою свою регулюючу функцію, як це є в країнах з розвинутою ринковою економікою. Усунення ПДВ зменшить ціну реалізації товару і збільшить купівельну спроможність покупця, що сприятиме зростанню обсягу продажу та виробництва продукції. При цьому, безумовно, потрібно буде переглянути перелік підакцизних товарів та ставки акцизу[4].
Список використаних джерел:
1. Кудрін розповів, як би він вирішував проблеми економіки України: Колишній міністр фінансів РФ радить обмежити темпи зростання зарплат [Електронний ресурс].
2. Мазурець Ю. Українська економіка 2012: ризики, виклики та перспективи: Матеріали Gazeta.ua [Електронний ресурс] / Ю. Мазурець // Інститут української політики.
3. Рудкевич І.В. Напрями державної соціальної політики України в сучасних умовах / І.В. Рудкевич // Економіка та держава. – 2010. – №6. С.103-105.
4. Корецька С. Розвиток соціально-економічної інфраструктури / С. Корецька // Держава та регіони. – 2006. – № 1. – С. 121-126
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter