Економічний і соціальний прогрес є нерівномірним, глобальна фінансова криза виявила цю крихкість і прискорила процес деградації навколишнього середовища, що призвело до збільшення суспільних витрат. Є цілий ряд економічних, соціальних, технологічних, демографічних та екологічних чинників, що лежать в основі цих проблем, найбільше впливає процес глобалізації, що їх зберігає та примножує. Особливо варто звернути увагу на країни, що розвиваються, оскільки урбанізація та глобалізація, в їх гіршому прояві, швидко прогресує саме в цих країнах, піддаючи їм підвищеного ризику зараження від кризи та загрози енергетичній безпеці, а також як результат погіршення стану навколишнього середовища. [1]
Внаслідок таких значних змін в сучасній економічній науці виникають нові погляди та теорії задля збалансування економічного зростання, однією з яких є сталий розвиток економіки та суспільства в цілому.
Сталий розвиток є складною концепцією для визначення. Найбільш вдало сталий розвиток характеризує Брундтландська Комісія, зокрема: «Сталий розвиток це розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби»[2]. Сталий розвиток, як правило, включає три компоненти: охорона навколишнього середовища, суспільство і економіка. Ефективність цих трьох напрямків повинна бути забезпечена комплексно. Наприклад, здорове, процвітаюче суспільство опирається на чисте навколишнє середовище, яке забезпечує його продовольством і ресурсами. Парадигма стійкості відкидає твердження, що економічний розвиток передбачає і приймає втрати в екологічних та соціальних сферах. Таким чином сталий розвиток є шляхом у майбутнє, в якому екологічні, соціальні та економічні міркування збалансовані в прагненні до розвитку і поліпшенні якості життя.
Освіта є важливим інструментом для досягнення стійкості. Науковці в усьому світі визнають, що нинішні тенденції економічного розвитку не є ефективними і інформування громадськості та навчання є ключовими для переміщення суспільства в напрямку сталого розвитку. Крім того, немає загально прийнятої програми дій. Є багато суперечок з приводу ефективності стійкого розвитку і наскільки цей шлях є досяжним, існує різне бачення того, як стійке суспільство має виглядати та функціонувати. Все це не можливо здійснити без проведення значних змін і в першу чергу в напрямку освіти.[3]
Вплив освіти на розвиток стійких планів кожної держави можна простежити в таких напрямах :
• Імплементація стійких рішень. Освічені громадяни мають життєво важливе значення для реалізації обґрунтованого та сталого розвитку. Насправді, національний план сталого розвитку може бути посилений або обмежений рівнем освіти громадян держави. Країни з високим рівнем не писемності і некваліфікованої робочої сили мають менше можливостей в області досягнення цілей сталого розвитку. Здебільшого, ці країни змушені купувати енергоносії і промислові товари на міжнародному ринку з твердою валютою. Для того, щоб придбати тверду валюту, ці країни потребують міжнародної торгівлі; як правило, це призводить до експлуатації природних ресурсів або перетворення земель з самодостатнього сімейного фермерства до розведення технічних культур в сільському господарстві. Освічена робоча сила є ключем до розвитку сталості власних держав.
• Прийняття стійких рішень. Вдалі рішення на базі громад - які будуть впливати на соціальне, економічне і екологічне благополуччя - також залежать від освічених громадян. Особливо "екологічні" варіанти розвитку, розширюються в міру зростання освіти. Наприклад, громада з великою кількістю кваліфікованої робочої сили і технічно підготовленими людьми може змінювати політику всередині держави, здійснюючи вплив на рішення задля впровадження ефективних дій в напрямку сталого розвитку та дбати за їх виконання.
• Якість життя як причина і результат стійкості. Освіта також грає ключову роль в поліпшенні якості життя, підвищуючи фінансовий статус сімей, що покращує рівень освіти наступного покоління, підвищуючи тим самим шанси наступного покоління для економічного і соціального благополуччя.
Переорієнтація на новий шлях економічного розвитку держав є неминучою, гідною альтернативою є стійке зростання , перехід на цей шлях в першу чергу залежить від здатності громадянського суспільства, ділового світу і урядів держав вести діалог, співпрацювати і здійснювати плани дій разом.
Проте передумовою здійснення будь-яких перетворень є збільшення обізнаності населення таким чином підвищення його екологічної та суспільної "свідомості".
Не потрібно забувати, що існують певні приватні інтереси, які можуть завадити змінам в цьому напрямку, проте необхідно знайти шляхи вирішення подібних ситуація, адже тільки ми зараз можемо прийняти рішення, які будуть мати вплив на майбутні покоління.
Список використаних джерел:
1) The World Economic and Social Survey (WESS), Report of United Nations, UN.- 2014/2015. [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://www.un.org/en/development/desa/policy/wess/
2) WCED. Our Common Future, Report of the Brundtland Commission, U.K: Oxford University Press. - 1987
3) Rosalyn McKeown/The Education for Sustainable Development Toolkit.-2013. [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://www.esdtoolkit.org/discussion/default.htm
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter