В ринкових умовах значні витрати підприємства порівняно з його конкурентами зменшують конкурентоспроможність продукції, не дають підприємству виходити на ринок й роблять цей об’єкт непривабливим для інвестора. Тому доцільно оптимізувати витрати підприємства, бо це призведе до підвищення ефективності діяльності підприємства та зростання конкурентоспроможності його продукції. Для визначення можливостей оптимізації витрат потрібно проаналізувати їх структуру, після чого можливо визначити шляхи їх зниження без погіршення якості продукції.
Ефективність роботи підприємства визначається фінансовим результатом, який дорівнює різниці виторгу від реалізації продукції та загальної суми витрат. Мінімізація виробничих витрат і максимізація прибутку є основними завданнями для ефективної діяльності підприємства. Тому необхідно дотримуватись загального правила максимізації прибутку, за яким маржинальний дохід дорівнює маржинальним витратам [1]. Для мінімізації виробничих витрат підприємства необхідно забезпечити такий обсяг виробництва продукції, при якому співвідношення маржинальних (граничних) продуктів у грошовому виразі від використання певних ресурсів відповідали б співвідношенню цін цих ресурсів. Отже, для формування оптимального розміру виробничих витрат необхідно знайти правильний баланс співвідношення між цінами на ресурси, ціною на продукт, що виробляється з них, граничними продуктами факторів виробництва, а також маржинальним (граничним) продуктом у грошовому виразі і маржинальними (граничними) витратами на ресурси. Для максимізації прибутку необхідно враховувати не тільки вартість ресурсів, а й найефективніше співвіднести обсяг їх використання при даному рівні технології, що визначає ту кількість праці, капіталу та підприємницьких здібностей, які доцільно залучити у виробництво.
Орієнтуючись на досягнення максимуму прибутку, ринкова економіка через конкуренцію на ринку товарів і ринку ресурсів забезпечує оптимальну ефективність виробництва й розподілу ресурсів. В ринковій моделі чистої конкуренції виробничі ресурси розподіляються так, щоб найбільшою мірою забезпечити потреби споживачів. Ціна продукту вимірює граничну користь, яку отримує споживач від додаткового споживання продукту, а маржинальні витрати цього продукту показують розмір витрат споживача за умови збільшення виробництва, а отже, використання ресурсів.
У довгостроковому періоді при чистій конкуренції підприємство виходить до потрійної рівноваги, коли ціна на продукт дорівнює мінімальним питомим витратам (мінімальній собівартості продукції) й маржинальним витратам. Підприємство має використовувати найменші обсяги виробничих ресурсів, досконалі технології, форми й методи організації виробництва. При недосконалій конкуренції оптимальні рівні за даними різновидами ефективності не досягаються, тому що в умовах недосконалої конкуренції не ефективно використовуються виробничі ресурси, а ціна на продукт перевищує рівень перетину попиту й пропозиції (оптимальну ринкову ціну) [2].
Отже, максимальний ефект від оптимізації витрат підприємство може досягти тільки при використані комплексних шляхів оптимізації витрат. Вони можуть включати в себе декілька варіантів, які в різні періоди часу реалізуються підприємством з метою оптимізації витрат.
Список використаних джерел:
1. Уфімцева О.Ю. Мікроекономіка. Курс лекцій: підручник / О.Ю. Уфімцева. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2012. – 172 с.
2. Давидович І.Є. Управління витратами / І.Є. Давидович. – К.: «Центр учбової літератури», 2008. – 320 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter