У ринковій економіці вирішальну роль для успішної діяльності підприємства відіграє конкурентоспроможність, а вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості на сьогоднішній день - чи ненайбільш головне в переліку основних напрямків розвитку вітчизняної економіки. Проблема конкурентної переваги займає центральне місце в теорії та практиці конкурентоспроможності, тому що для виживання і досягнення своїх цілей в жорстокій конкурентній боротьбі будь-яке підприємство повинно мати певні переваги. Конкурентні переваги необхідні підприємству для побудови опосередкованого взаємозв'язку з таким суб'єктом зовнішнього середовища як конкурент.
Досліджено, що будь-яка конкурентна перевага підприємства складається із чотирьох основних дій: виявлення, формування, використання і сприяння подальшому позитивному впливу переваги[1].
Визначено, що поняття виявлення конкурентної переваги тісно пов'язане з поняттям його формування. У більшості випадків виявлення конкурентної переваги і має на увазі його формування або створення. Однак, з цим важко погодитися, тому що виявляти можна і ті переваги, які вже могли існувати на підприємстві, але не використовувалися до певного моменту часу. До таких переваг можна віднести конкурентні переваги природного походження[1].
Процес формування або створення конкурентних переваг неоднозначно представлений різними авторами. Деякі з них ототожнюють формування конкурентної переваги зі створенням конкурентоспроможних товарів, які дозволяють споживачеві задовольнити або зовсім нову потребу, або ту чи іншу традиційну потребу на більш якісному рівні. У роботі К.І. Терьохіна [2], процес формування конкурентних переваг підприємства, запропонований автором, включає чотири основних етапи. Перший етап - аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища передбачає вивчення сильних і слабких сторін підприємства, можливостей конкурентів, аналіз привабливості галузі та ін. Другий - формування конкурентної переваги передбачає аналіз джерел конкурентних переваг. Третій - формування конкурентних переваг передбачає безпосередній пошук переваг, після чого здійснюється ранжування привабливості потенційних конкурентних переваг. Заключним етапом виступає створення реальної конкурентної переваги.
Виявлено, що використання конкурентної переваги обумовлено різними цілями підприємства. Так, наприклад, конкурентна перевага може використовуватися при формуванні стратегії підприємства, при прийнятті рішень по клієнтським сегментам тощо.
Процес сприяння подальшому позитивному впливу переваги відноситься до вже існуючих конкурентних переваг підприємства і є одним з основних стратегічних завдань підприємства в рамках посилення конкурентних позицій на ринку.
Отже, всі дії забезпечення конкурентних переваг тісно взаємопов'язані між собою, тому що не можна підтримувати конкурентну перевагу, якщо вона не сформована, і немає сенсу формувати її, якщо в подальшому її не підтримувати.
Список використаних джерел:
1. С.М.Клименко, Т.В.Омельяненко, Д.О.Барабась, О.С.Дуброва, А.В.Вакуленко Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб.– К.: КНЕУ, 2008-520 с.
2. Терехин К. И. Технология создания конкурентного преимущества [Електронний ресурс] / К. И. Терехин. – Режим доступу : http://elitarium.ru/2008/10/13/sozdanije_konkurentnogo_preimushhestva.html
______________________________
Науковий керівник: Остапенко Тетяна Геннадіївна, кандидат економічних наук, доцент, Національний авіаційний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter