Сучасні виклики, що постають перед регіонами України, зумовлюють необхідність модернізації системи управління регіональним розвитком.
Серед інновацій, що сприяють активізації регіонального розвитку, значну роль відіграє використання потенціалу та переваг міжрегіонального співробітництва, що сприяє розвитку внутрішнього ринку, посилює економічну та соціальну єдність країни. Інноваційна складова міжрегіонального співробітництва зорієнтована на досягнення стабільного збалансованого соціально-економічного розвитку на загальнонаціональному рівні завдяки підвищенню конкурентоспроможності регіонів. Завдяки втіленню спільних, міжрегіональних проектів у сфері виробництва, послуг, інфраструктурного забезпечення поліпшується соціально-економічна ситуація в регіонах: посилюється економічна взаємодія депресивних регіонів із регіонами-лідерами; вирівнюються диспропорції регіонального розвитку; створюються можливості для оволодіння новими, раніше не задіяними ресурсами розвитку. Нові можливості відкриває для України міжнародне міжрегіональне співробітництво на рівні транскордонної, транснаціональної та міжрегіональної кооперації з країнами-сусідами.
В умовах глобалізації перед регіонами України постають нові виклики щодо інтенсивного освоєння нових підходів і прийомів ведення господарства, виклики щодо застосування на практиці інноваційних механізмів та інструментів стимулювання соціально-економічного розвитку територій, що позитивно зарекомендували себе у світовій практиці.
Реформування системи управління регіональним розвитком передбачає запровадження нової якості регіональної політики, покликаної поєднати завдання модернізації економіки країни із завданнями забезпечення комплексного збалансованого розвитку регіонів. Вирішення накопичених в Україні системних соціально-економічних проблем вимагає інноваційних підходів, оновлення механізмів та інструментів стимулювання розвитку регіонів, запровадження дієвих управлінських рішень.
Більшість регіонів України сьогодні характеризується розбалансованою структурою економіки, високим рівнем зношеності основних виробничих фондів місцевого виробничого комплексу; технологічною відсталістю системо формуючих виробництв, низькою ефективністю використання наявного на місцевому рівні ресурсного потенціалу. Такі характеристики регіонального розвитку, по-перше, посилюють залежність соціально-економічної ситуації в регіонах від хаотичних кон’юнктурних коливань, нестабільності зовнішньоекономічної ситуації; по-друге, зменшують мотивацію регіонів до нарощування внутрішніх ресурсів розвитку через неефективність системи їх перерозподілу та використання; по-третє, формують і консервують цикл екстенсивного типу регіонального розвитку, що негативно позначається на конкурентоспроможності національної економіки в цілому.
Необхідність забезпечення розвитку регіонів на інноваційній основі зумовлена важливістю оптимізації просторових господарських характеристик України відповідно до особливостей розміщення наявних і потенційних ресурсів, а також необхідністю задоволення загальних і специфічних потреб населення.
Поряд із цим, застосування інноваційних підходів до регіонального розвитку має бути зорієнтоване на: посилення внутрішньої мотивації на місцевому рівні до соціально-економічного зростання; створення на регіональному рівні ефективних господарських структур, орієнтованих на інтенсифікацію використання наявного на місцях ресурсного потенціалу; формування на між- та регіональному рівнях конкурентних виробничих систем інноваційного типу; першочергове задоволення внутрішніх потреб територій за рахунок власних і залучених ресурсів.
На нашу думку, потужний інноваційний потенціал щодо активізації регіонального розвитку має створення регіональних і міжрегіональних кластерів, що стимулюють продуктивність інвестиції до технологічно інноваційно зорієнтованих виробничих, транспортно-транзитних, рекреаційно-туристичних регіональних комплексів. Регіональні та міжрегіональні кластери формують міцне підґрунтя для вирішення питань зайнятості та імпортозаміщення, прискорюють зростання конкурентного потенціалу територій, забезпечують соціальну стабільність.
Такі форми організації виробництва створюють ширші можливості для використання місцевих ресурсів, освоєння інвестицій, забезпечують доступ до нових ринків збуту, дозволяють повною мірою реалізувати потенціал міжрегіонального, інтеррегіонального, транскордонного співробітництва.
Регіони, на території яких функціонують кластери, стають лідерами економіки відповідної держави. Такі регіони визначають конкурентоспроможність національної економіки.
Регіони, в яких сформовані та діють кластери, отримують вагомі переваги: вирішують більшість соціальних проблем територій, спрямованих на покращення інфраструктури регіону; більш раціонально використовується потенціал регіонів і територій; управлінські структури кластера та регіональна влада, що входить до цих структур, одержують доступ до різноманітної та концентрованої інформації про діяльність підприємств, стану цього сектору економіки, ринок трудових ресурсів; збільшується рівень достовірності аналітичної роботи; увага концентрується на проблемах і перевагах економіки; зменшується залежність бюджету від окремих монопольних бізнес-формувань; відбувається диверсифікація національної економіки; посилюється партнерський діалог із бізнесом; здійснюється зближення науки, виробництва та комерції; створюються нові робочі місця; формуються умови для підготовки кваліфікованих кадрів та їх закріплення; збільшується кількість платників податків та бази оподаткування.
Бізнес-структури також мають певні переваги та користь від кластер них технологій. Перш за все, це пов’язане із суттєвим зменшенням перешкод виходу на ринки збуту продукції, поставок сировини та матеріалів, кращим використанням інфраструктури території та кадрового потенціалу. Кластер сприяє доступу до науково-дослідних робіт і їх результатів, рекомендацій наукових інституцій, надає підприємцям нові можливості для узагальнення проблем, що виникають, та вибору шляхів їх подолання. Використовуючи вплив і авторитет кластера, бізнес і регіональна влада мають можливість спільно шукати більш ефективного просування своїх ініціатив через державні структури.
Як бачимо, очікувані результати впровадження регіональних інноваційних кластер них технологій можуть бути наступними: виникнення ефективних механізмів взаємодії держави та бізнесу; реально можливий перехід науки та освіти від дотаційної до високоприбуткової економічної галузі; формування сприятливих передумов для максимальної та ефективної співпраці науки з виробництвом; високий рівень зайнятості на підприємствах і організаціях, які входять до кластера; придбання та впровадження критичних технологій, новітнього устаткування; зниження витрат на інноваційну модернізацію; підвищення ефективності логістичних процесів; поступова інтеграція у глобальну господарську систему; стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва в регіоні; створення нових інноваційних підприємств на основі успішної комерціалізації технологій; розширення можливості залучення фінансових ресурсів шляхом об’єднання можливостей усіх учасників кластера, а також для надання гарантій на одержання кредитних ресурсів; можливість зниження собівартості товарів і послуг підприємств та організацій, що входять до кластера; підвищення ефективності виконання певних управлінських функцій регіонального кластера за рахунок поділу праці, спеціалізації формування принципово нового рівня відносин внаслідок об’єднання організацій у регіоні, що базується на порядності та довірі між учасниками кластера, створює новий спосіб мислення.
Отож, формування та розвиток територіальних (регіональних) кластерів - один із основних методів активізації інноваційної діяльності.
Таким чином, пошук і застосування інноваційних підходів до регіонального розвитку – вимога часу, умова раціонального використання наявних на місцевому рівні ресурсів, оптимального засідання потенціалу внутрішнього ринку, активізації ініціативи підприємництва та громадськості щодо ефективного ведення господарювання. Інноваційні підходи до регіонального розвитку, налагодження ефективного діалогу на рівні «держава – регіон - громада» дозволять розблокувати процеси соціально-економічного зростання на регіональному рівні – основи досягнення динамічного, збалансованого розвитку регіонів та зростання рівня добробуту громадян України.
Список використаних джерел:
1. Данилюк Т.Т. Інноваційні аспекти розвитку інноваційної діяльності.//Економіст . - №1(16). – 2014. – 29-33 с.
2. Михненко А.М. Інновації в управлінні суспільним розвитком: навч.посібник./А.М. Михненко, В.Д. Бакуменко, С.О. Кравченко. - К.: НАДУ, 2009. - 116 с.
3. Портер М. Международная конкуренция. – М., 1993. – 418 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter