Протягом останніх двох років Україна перебуває в умовах постійної трансформації податкової системи. Місцеві податки і збори та їхні обов’язкові елементи зазнали радикальних змін у зв’язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі – Закон № 71). Однак, у 2015 році народні депутати наприкінці року знову вирішили внести зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), ухваливши Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII (далі – Закон №909).
У межах місцевих податків Закон №909 є менш рішучим, ніж Закон № 71. Однак, істотні зміни все-таки відбилися і їх важливо розглянути, тому що місцеві податки є одним із головних джерел надходжень місцевих бюджетів та безпосередньо впливають на добробут громадян і умови ведення бізнесу.
Що стосується досліджень даної проблеми, то значний внесок у вивчення місцевих податків та зборів здійснили, зокрема, Волохова І. С., Ганущак Ю. І., Данилишин Б. М., Кириленко О. П., Корнєєв М. В., Крисоватий А. І., Луніна І. О. Однак, новації у правилах функціонування місцевих податків, внесені Законом №909, в наукових дослідженнях практично не були висвітлені.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, метою роботи є відображення основних нововведень стосовно місцевих податків, які набрали чинності починаючи з 1 січня 2016 року. Для зручності розглянемо такі зміни по кожному податку окремо.
Податок на майно. Нагадаємо, що цей податок включає в себе: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, плату за землю.
Податок на нерухомість.
По-перше, у зв’язку з виключенням абзацу шостого підпункту 266.4.1 ПКУ сільські, селищні та міські ради, а також ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі – ОМС) уже не мають права збільшувати граничну межу нерухомості, на яку зменшується база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізособи - платника податку. А отже, зазначена база оподаткування податком на нерухомість зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 м2;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 м2;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у т. ч. їх часток), - на 180 м2 (п. 266.4.1 ПКУ).
По-друге, максимальна ставка податку на нерухомість, яку мають право встановлювати ОМС підвищена до 3% від мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 м2 бази оподаткування (п. 266.5.1 ПКУ).
По-третє, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку) (абз. «ґ» п.266.7.1 ПКУ). Іншими словами, якщо особа володіє понадлімітною нерухомістю, то вона повинна додатково сплатити 25000 грн.
Транспортний податок.
Із 2016 року цей податок має інший об'єкт оподаткування, а саме легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У свою чергу, середньоринкову вартість визначатиме Мінекономрозвитку, за методикою, затвердженою Кабміном (пп. 267.2.1 ПКУ).
Крім того, законодавець визначив наступні моменти:
1) правила сплати транспортного податку, коли п’ятирічний вік легкового автомобіля сплив протягом звітного року та у разі викрадення автомобіля (детальніше – пп. 267.6.7-267.6.9 ПКУ).
2) право фізосіб-платників податку мають право звернутися з письмовою заявою до податкової для проведення звірки даних щодо об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;розміру ставки податку;нарахованої суми податку (п. 267.6.10 ПКУ).
Плата за землю.
Ставка земельного податку за землі загального користування, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі, що не перевищує 1% від такої оцінки (п. 274.1 ПКУ). Крім того, індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь застосовується із значенням 120% (п. 6 підрозділу 6 розділу XX ПКУ).
Єдиний податок.
Тут виділимо наступні нововведення:
1. Для платників єдиного податку третьої зменшено граничний осяг доходу з 20 млн. то 5 млн., який дозволяє бути платником такого податку (пп. 3 п. 291.4 ПКУ). Разом з тим, законодавець підвищив ставки податку:
– 3 % доходу - у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ;
– 5 % доходу - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку (п. 293.3 ПКУ).
2. Для платників єдиного податку четвертої групи підвищено розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду. Такі ставки складають:
• для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) – 0,81%;
• для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,49%;
• для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,49%;
• для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,16%;
• для земель водного фонду – 2,43%;
• для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у т.ч. на умовах оренди, – 5,4% (пп. 293.9.1-293.1.6 ПКУ).
Отже, у структурі податку на майно в цілому відбулося підвищення податкового навантаження, вирішено окремі спірні питання щодо сплати податку. Що стосується єдиного податку, то його платників у третій групі, очевидно, стане менше, але ті, які залишаться, платитимуть більше.
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1452952103980483
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter