На сучасному етапі розвитку економіки для результативної діяльності організації все більшого значення набувають вміння та знання персоналу, що підвищує конкурентоспроможність та дозволяє здійснювати інновації. На сьогодні для власників та менеджерів підприємств актуальним та суперечливим питанням залишається інвестиції в персонал.
Нажаль теоретичні дослідження цієї проблеми не реалізовані у практичних рішеннях, тому не завжди очевидним є вплив інвестицій у персонал на результати діяльності підприємства, західні методики мотивації персоналу мало адаптовані до соціально-економічних умов України. Вище зазначене обумовлює актуальність теми та його мету.
Одним з основних факторів розвитку інноваційної економіки є людський капітал. Висококваліфікований персонал поступово стає найбільш цінним та важливим активом організації. Для підвищення ефективності діяльності підприємства в умовах змін конкурентного середовища неможливе без здійснення інвестицій у навчання персоналу, розвиток творчих здібностей працівників, гідної оцінки праці.
Результати міжнародного дослідження показали, що ефективність діяльності організації та її фінансові показники незабаром залежатимуть від ступеня узгодженості та інтеграції програм управління персоналом. Організації, які не приділяють увагу цим процесам схильні до програшу в конкурентній боротьбі. Компанії-лідери розробили та використовують на глобальному рівні стратегічно узгоджену єдину методику управління кваліфікованим персоналом як інструмент досягнення конкурентних переваг.
Інвестиції в персонал підприємства впливають на підвищення продуктивності праці та лояльності персоналу, як результат – зростання ефективності діяльності організації в цілому. Інвестиції в людський капітал – цілеспрямовані вкладення ресурсів у ті напрямки, що забезпечують покращення якісних параметрів людини, таких як працездатність (освіченість, інтелект, творчість, фізичне і психічне здоров'я, системи мотивації тощо).Інвестиції у розвиток персоналу – це будь-які дії, що спричиняють підвищення кваліфікації та здібностей працівників, а отже й продуктивності праці. Під інвестиціями на розвиток персоналу організації розуміються витрати, спрямовані на виробничу адаптацію персоналу, професійне навчання, професійне просування та планування трудової кар’єри, а також формування резерву тощо. Всі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі і які призводять до зростання продуктивності праці та заробітної плати працівника є інвестиціями в людський капітал.
Інвестиції в персонал підприємства – це усі види майнових та інтелектуальних вкладень, а також витрати часу, що спрямовуються на навчання, професійний та особистий розвиток, охорону здоров’я працівників з метою майбутнього збільшення їх продуктивності праці та лояльності до організації, і як наслідок, – приросту прибутку підприємства та/або отримання соціального ефекту.
Усі інвестиції у людський капітал розділяють на такі групи:
– витрати на освіту (включають загальну і спеціальну, формальну і неформальну підготовку на робочому місці);
– витрати на охорону здоров’я (витрати на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування, поліпшення житлових умов);
– витрати на мобільність, завдяки, яким працівники мігрують з місць із відносно низькою продуктивністю в місця з відносно високою.
На світовому ринку найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства та організації, які на постійній основі здійснюють інвестиції в розвиток персоналу. Компанії, які займаються фінансами, нерухомістю, високими технологіями, страхуванням і транспортними послугами більшу частину коштів вкладають у навчання персоналу. При цьому компанії з закріпленою стратегією управління персоналом мають виручку в розрахунку на одного співробітника майже в три рази вище, а віддача від інвестицій в персонал на 70 відсотків більше.
На даний час в Україні спостерігається відставання якості робочої сили від потреб економіки. Лише 9 % облікової кількості штатних працівників охоплено системою професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Періодичність підвищення кваліфікаційного рівня персоналу становить у середньому 11 років, в той час як у країнах Євросоюзу - близько 5 років. Дослідження витрат на робочу силу, яке здійснювалось Державним комітетом статистики України, свідчить, що витрати українських підприємств на професійне навчання працівників у середньому складають 0,2% від загальних витрат на робочу силу, в той час, як в країнах Євросоюзу цей показник складає 1% (за 2014 рік).
Аналіз діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання показує недооцінку ними значення інвестування у своїх працівників як передумову формування високоякісної та конкурентоспроможної робочої сили.
На сьогодні у світовій практиці виділяють такі проблеми, які стримують вкладення інвестицій в персонал:
– незацікавленість роботодавців інвестувати у персонал у зв’язку із нечітким баченням ефективності цих інвестицій;
– недостатність фінансових ресурсів для забезпечення інвестицій в людський капітал;
– недостатній рівень заохочення професійного розвитку працівників;
– невпевненість роботодавця щодо лояльності працівників, які проходять навчання, оскільки працівники, які підвищили кваліфікацію, можуть перейти на інше підприємство, що призведе до втрати коштів;
– відсутність єдиної методики оцінки ефективності інвестицій в персонал;
– недостатня мотивація працівників до підвищення свого професійного рівня;
– нерозуміння роботодавцями причинно-наслідкового зв’язку між інвестиціями в персонал та ефективністю діяльності підприємства;
– складність визначення витрат, які необхідно віднести до інвестицій в персонал;
– тривалий період окупності інвестицій в персонал;
– нехтування відмінністю у віддачі від інвестицій в різні категорії персоналу.
Розглянемо персонал з точки зору його впливу на ефективність діяльності підприємства, а також виділити такі його властивості (фактори):
– біологічні особливості (стать, вік, тип нервової системи, фізичне здоров’я, працездатність);
– здібності (освіта, обдарованість, здатність до навчання, рівень професійних знань, практичні навички та вміння, досвід роботи тощо);
– характерні риси (особисті якості, які необхідні для певного виду діяльності, уява, пам'ять, увага, схильність до творчих, неординарних ідей, бізнес-інтуїція тощо);
– мотивація (командний дух, лояльність до організації, орієнтація на цілі, життєві та професійні пріоритети, прагнення до самовираження та самореалізації, зацікавленість у професійному зростанні, зацікавленість у професійному та особистому розвитку тощо).
Вибір виду інвестицій має здійснюватись залежно від цільового факторів, на який підприємство планує впливати.
В Україні підприємства фінансово неспроможні масово вкладати інвестиції у персонал, тому доцільно визначити пріоритети щодо інвестування різних категорій персоналу, а саме за участю у виробничій діяльності, за характером виконуваних функцій, за стажем роботи, залежно від характеру трудових відносин, за статтю та віком тощо.
З метою доцільного інвестування Міжнародна організація праці (МОП) пропонує таку класифікацію персоналу: вища ланка управління , середня ланка, нижча ланка управління, інженерно-технічний персонал і конторські службовці, робітники, зайняті фізичною працею, працівники соціальної інфраструктури. Пріоритетним є інвестицій в управлінський персонал, який належить до вищої та середньої ланки, оскільки очікуваний додатковий прибуток від цих категорій персоналу буде найбільшим. Водночас слід враховувати вік та стаж роботи працівника власне на підприємстві, яке планує вкладати інвестиції. Таких працівників організація намагається утримати незалежно від ринкової кон’юнктури задля отримання найбільшої віддачі від вкладених інвестицій.
Розвиток України як соціальної держави, можливий лише на основі розвитку соціально-орієнтованої економіки, що потребує значних зусиль з боку держави і потребує удосконалення освіти, яка сприяє накопиченню знань та передачу їх від покоління поколінню, формуванню нових цінностей, необхідних для розвитку суспільства в сучасних умовах.
Рівень освіти, як один з найважливіших показників якості трудового потенціалу, нині є однією з найважливіших проблем. В сучасних умовах прагнення молоді навчатися зменшилося. Все більше спостерігається тенденція заміни навчання роботою, що змінює ставлення до трудової діяльності - її характеру, змісту, оплати, уявлення про престижність різних видів праці та інші.
Необхідність інвестицій в персонал підприємства розподілятися за наступними факторами:
– в умовах інтелектуальної економіки знання та вміння персоналу є одним із ключових факторів підвищення конкурентоспроможності організації;
– швидкий розвиток інноваційних технологій вимагає від працівників специфічних знань, умінь та навичок.
– підвищення продуктивності праці та лояльності працівників, що є результатом вкладених інвестицій, є необхідною умовою ефективного функціонування організації;
Інвестиції в людський капітал є важливою передумовою його цілеспрямованого формування. Набутий людський капітал - це не лише вкладання коштів, а й активніша діяльність самої людини, навчального закладу, підприємства, держави. Отже, одним з пріоритетних завдань є створення умов для стимулювання глибинних механізмів мотивації праці.
Список використаних джерел:
1) Т.В. Майорова, Інвестиційна діяльність: підруч. [для студ. вищ. навн. закл.] / [Т. В. Майорова); - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.
2) Управління людськими ресурсами: філософські засади [Текст] : навч. посіб. / В. Г. Воронкова, А. Г. Беліченко, О. М. Попов, Н. О. Рєзанова під ред. В.Г. Воронкової. – К. : Професіонал, 2006. – 576с.
3) Богатирьов, А.М. Стратегічне планування розвитку людських ресурсів компанії з використанням моделей компетенцій персоналу [Текст] / А. М. Економічні науки. – 2010.
4) Рісін І. Є. Інвестування коштів у персонал як фактор підвищення ефективності діяльності підприємства [Електронний ресурс] / Рісін І. Є. // Управління персоналом. – 2009.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter