Іноземні інвестиції – це грошові кошти, цінні папери, майно та майнові права, результати інтелектуальної діяльності, інші цінності, передбачені чинним законодавством, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності, які не заборонені законом, з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
Вивозячи капітал за національні кордони, його власники керуються наступними мотивами:
- зниження собівартості та підвищення конкурентоспроможності продукції;
- здобуття доступу до природних чи людських ресурсів для надійного забезпечення власного виробництва;
- подолання імпортних бар’єрів та завоювання нових ринків збуту своєї продукції, здобуття контролю над цими ринками, диверсифікація форм конкурентної боротьби на них;
- міркуваннями геостратегічного характеру: здобуття перспективно вигідної позиції щодо джерел ресурсів, ринків збуту, ресурсних потоків тощо;
- економічне знищення реальних або потенційних конкурентів[1].
Залучаючи іноземних інвесторів, країна з перехідною економікою, як правило, розраховує на наступні наслідки:
- зменшення дефіциту платіжного балансу;
- компенсацію загального дефіциту фінансових ресурсів для розвитку економіки та фінансування структурної перебудови, освоєння родовищ корисних копалин тощо;
- збільшення обсягів виробництва, створення нових експортоорієнтованих виробництв;
- збільшення внутрішнього попиту на товари виробничого призначення;
- впровадження нових технологій виробництва, ввезення та освоєння нової техніки та устаткування;
- активізацію конкуренції на внутрішньому ринку, диверсифікацію та вдосконалення методів і форм конкуренції.
- впровадження сучасних методів управління, здобуття нових знань у сфері маркетингу, менеджменту, підвищення правової та управлінської культури ведення бізнесу;
- прискорення розвитку слаборозвинених територій[1].
Залучення іноземного капіталу у вигляді інвестицій призводить до низки ефектів у економіці, а саме:
- соціально економічний ефект: розвиток сектору з іноземною участю має мультиплікативний ефект для всієї економіки, тому що супроводжується підключенням до нього місцевих постачальників, виявляє додатковий попит на кваліфіковану робочу силу;
- експортний ефект: розширення експорту, покращення його структури за рахунок продукції сучасного машинобудівного комплексу, автомобільної й електронної промисловості, телекомунікацій та інших галузей високих технологій;
- ефект доповнення: відбувається, коли іноземні підприємства не виступають конкурентами місцевим компаніям, а посідають власну нішу;
- інноваційний ефект: оскільки прямі іноземні інвестиції забезпечують трансферт технології, ноу-хау, передових методів управління та маркетингу, вони сприяють підвищенню ефективності використання виробничих ресурсів як у компаніях з іноземною участю, так і в національних фірмах приймаючої країни;
- ефект капіталовкладень: на відміну від іноземних позик і кредитів іноземні інвестиції не стають тягарем зовнішнього боргу, а сприяють його погашенню[3].
Вплив іноземних інвестицій може бути як позитивним, так і негативним, різним для приймаючих країн і країн базування, для розвинутих країн, країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою.
Негативний вплив іноземних інвестицій на країни, шо розвиваються, може мати місце в наступних напрямах:
- технологічна залежність;
- порушення економічних планів;
- культурні зміни;
- втручання ТНК в діяльність уряду приймаючої країни [2].
Отже, розглядаючи в цілому двоякий вплив іноземного інвестування на економіку країни-реципієнта, можна зробити наступний висновок. З одного боку, залучення прямих іноземних інвестицій несе значні переваги: багато підприємств з іноземними інвестиціями демонструють вищі, порівняно з середніми по країні вкладення капіталу, продуктивність праці, ефективність виробництва та питому вагу в експорті, продуктивність та обсяги реалізації продукції на них збільшуються значно швидше порівняно з суто національними господарськими одиницями. А, з другого боку, для запобігання негативних моментів, даний процес потребує відпрацювання регулюючого механізму, завдяки якому іноземне інвестування стане взаємовигідним.Таким чином, важливою складовою економічної політики приймаючої держави щодо іноземних інвестицій є здійснення належного регулювання процесів їх залучення та використання. В разі неефективного регулювання державою вказаних процесів позитивний ефект від іноземних інвестицій може стати незначним, а іноді - й нівелюватися.
Список використаних джерел:
1. Іноземні інвестиції та національний капітал: парадигма взаємодії: Зб. наук. праць / ред.: Я. А. Жаліло. − К. : Сатсанга, 2001. − С.109 − (Сер. "Безпека екон. трансформацій; Вип.15).
2. Козак Ю.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/20213-nasldki-pryamih-nozemnih-nvestitsy-.html.
3. Першко Л. Значення іноземних інвестицій для економіки України / Л. Першко, Л. Гурська // Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД: ХVІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція, 30-31 жовтня 2013р.: збірник наукових праць. – Переяслав-Хмельницький, 2013р. – С.95-97 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://neasmo.org.ua/zbirnuk_final_10_2013.pdf.
_________________________________________________________
Науковий керівник: Стирський Микола Володимирович, к.е.н., доцент, Львівський національний універстет ім. І. Франка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter