В умовах інтеграції України до європейського економічного простору, економіка держави потребує постійного контролю, аналізу й ефективного державного регулювання. Переорієнтація зовнішньої торгівлі на інші ринки, у зв'язку з розривом колишніх транспортно-економічних зв'язків, призвела до перерозподілу транспортних потоків. Сьогодні в Україні діє досить розгалужена транспортна система, але її потенціал не використовується належним чином, що тягне за собою такі наслідки, як зупинення розвитку транспортної системи, збільшення частки іноземних компаній на даному ринку, монополізація окремих сегментів національного транспортного ринку та інше[1]. Найважливішим показником ефективної організації роботи транспорту є вантажообіг, фінансові результати та рівень капітальних інвестицій у дану галузь. Станом на початок 2015 року, порівняно з 2014 роком, в Україні вантажообіг знизився на 1,2% і становив 77,9 млрд.ткм. Це свідчить про уповільнення темпів зменшення обсягів виконуваних транспортними підприємствами робіт і послуг. Сальдований фінансовий результат до оподаткування підприємств за видом економічної діяльності "Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність", на початок 2015 року, становив 16,7 млрд.грн збитків, що у 2,3 рази більше, ніж на початку 2014 року. Відбувається погіршення фінансово-економічного стану транспортних підприємств. Капітальні інвестиції підприємств за видами економічної діяльності "Наземний і трубопровідний транспорт", "Водний транспорт", "Авіаційний транспорт" становили 4,5 млрд.грн, на початок 2015, проти 5,2 млрд.грн, що були на початок 2014 року [2]. Аналізуючи вищенаведену інформацію, видно, що дані показники демонструють зниження економічної ролі транспортної сфери, тому вона потребує змін в плані організації її діяльності та ефективного державного врегулювання.
У Європі морський транспорт вважають найвигіднішим і найконкурентноспроможнішим. Він визнаний найбільш економічним і екологічно чистим. Сучасні тенденції розвитку організації світової портової діяльності обумовлюють необхідність прискорення темпів розвитку морських торговельних портів України у процесі Європейської інтеграції держави [3].
Україна має 18 морських торгових портів, розташованих у басейнах Чорного, Азовського морів та у гирлах Дунаю і Дніпра. Аналізуючи попередній досвід, можна зробити висновок, що підвищення ефективності організації діяльності морських портів зосереджувалась переважно на проблемах вдосконалення технологій перевантажувальних робіт, оптимізації транспортних потоків, взаємодії різних видів транспорту. Питання розвитку відповідних потужностей найчастіше вирішується кожним портом самостійно, і, зазвичай, без врахування інтересів інших. При цьому, більшість морських підприємств в Україні перебуває у держвласності. В таблиці 1 розглядається динаміка транспортних послуг морських портів та причалів з обробки вантажів за 2013-2015 роки [2].
Таблиця 1
Транспортні послуги морських портів та причалів з обробки вантажів
За статистичних даних, спостерігається зниження динаміки вантажообігу морських портів в 2015 році на 23186,1 тис.т в порівнянні з 2014 роком.
Основними проблемами, які гальмують позитивний розвиток цієї сфери є:
1. Високі збори і плата за послуги у морських портах. Порівняно з іншими державами світу, вітчизняні платежі в 1,5-2 рази більше. При умові, що більша частина транспорту торгового флоту є малотоннажні судна.
2. Недостатнє фінансування та застаріла матеріально-технічна база. Це, у першу чергу, пов'язано з незначними капіталовкладеннями.
3. Недостатня організація даної галузі. На систему організації управління діяльністю морського торговельного порту покладено виконання великої кількості функцій: проведення портових робіт, утримання і використання об'єктів інфраструктури порту, реєстраційно-дозвільні функції та інше [4].
Отже, морські торговельні порти, на сьогодні, є перспективною галуззю, але у нашій країні цей сегмент ринку є недостатньо розвинутим. Головними завданнями покращення роботи портів є реформування та врегулювання їхньої системи управління та організації. Також треба звернути увагу на законодавчий рівень та економічні ставки портових зборів та тарифів.
Список використаних джерел:
1. Носовська О.Б., Макаренко М.В. "Проблеми та перспективи розвитку транспортної інфраструктури України”//Вісник Приазовського Державного технічного університету-2014 р.
2. Електронний ресурс. Державний служба статистики України // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
3. Кібік О.М. Передумови розвитку господарювання діяльності портових підприємств // Розвиток методів управління та господарювання на морському транспорті: Зб. наук. праць. – Одеса: ОНМУ, 2008. – Вип. 28. – С. 28-36.
4. Електроний ресурс. Розпорядження про схвалення Стратегії розвитку морських портів України на період до 2015 року//Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KR081051.html
5. Дергаусов М. Управління морськими портами України в умовах глобалізації економіки // Економіка України. - 2001. - № 11. - С.28 — 30.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter