Аграрний сектор має важливе стратегічне значення для держави – від результатів його функціонування безпосередньо залежить продуктова безпека держави. Є основною складовою частиною агропромислового комплексу України. В законодавстві підкреслюється [1] «пріоритетність розвитку агропромислового комплексу та соціального розвитку села в національній економіці, що зумовлюється винятковою значущістю та незамінністю вироблюваної продукції сільського господарства в життєдіяльності людини і суспільства, потребою відродження селянства як господаря землі, носія моралі та національної культури». Чим, відповідно, на державному рівні була засвідчена важлива роль агропромислового комплексу та аграрного сектору як його основної частини. На жаль, наразі виробники сільськогосподарської продукції мають серйозні проблеми – машинно-тракторний парк та обладнання зношені, власні фінансові ресурси обмежені, низька рентабельність виробництва, складні економічні умови обмежують доступ до зовнішнього фінансування.
Історично склалося, що банківський сектор є найбільшим та найважливішим джерелом фінансових ресурсів в Україні, на відміну від розвинутих західних країн, де не менш важливу роль відіграє фондовий ринок. Виходячи з цього, очевидно, що банківський сектор являється одним із найважливіших зовнішніх джерел фінансових ресурсів для суб’єктів аграрного сектору в Україні. У зв’язку з цим, враховуючи важливість банківської системи для фінансування діяльності аграріїв та складні економічні умови, що створюють обмежений доступ до джерел фінансування, актуальним є пошук шляхів розвитку банківського кредитування аграрного сектору для забезпечення його ефективного функціонування.
Аграрний сектор дуже залежить та потребує державної підтримки. В тому числі, це стосується й залучення фінансових ресурсів, серед яких основними, як вже зазначалося, є банківські кредити. В Україні діє програма по відшкодуванню відсотків за кредитами для аграріїв. Однак, необхідно визнати, що аграріям важко отримати відшкодування. В першу чергу це зумовлено складними процедурами. Окрім того, обсяг такої допомоги не задовольняє попит на кредитні ресурси в повній мірі.
Однією з основних проблем при кредитуванні аграрного сектору – це відсутність у позичальників ліквідної застави. На сьогоднішній день діє мораторій на продаж землі. Відповідно, заставою земля виступати не може. Машинно-тракторний парк та обладнання зношені. В разі відшкодування банк продати такі активи практично не зможе. Допомогти в даній ситуації може урегулювання земельного питання.
Вирішити питання забезпечення сучасним обладнанням можна шляхом широкої практики лізингових операцій. Однак, стримуючим фактором виступають високі ціни на обладнання. До того ж, в інтересах держави використання саме обладнання вітчизняного виробництва. Стимулом для закупівлі могло б служити зняття ПДВ на українську техніку. Додатково, можливим є розроблення державної програми з закупівлі та використання в аграрному секторі вітчизняного обладнання на довгострокову перспективу.
Одним із шляхів розвитку банківського кредитування аграрного сектору є розвиток кооперативних відносин. До того ж мають розвиватися як кооперативні відносини між безпосередніми виробниками сільськогосподарської продукції – утворення виробничих та обслуговуючих кооперативів, так має і розвиватися система фінансових інститутів на засадах кооперативних відносин – кооперативних банків. В розвинутих європейських країнах це одні із найбільших фінансових центрів. А також, найбільші кредитори аграрного сектору. У Фінляндії частка кооперативних банків у кредитуванні сільського господарства складає 58 %, у Нідерландах – 90 %, Японії – 80 %, Франції – 75 %, Австрії – 65 %, Португалії – понад 60 %, Бельгії – 50 %, Швеції – 45 %, ФРН – 44 %, Іспанії – 30 %. У США кооперативна система фермерського кредиту надає фермерам третину кредитів на покупку землі, шосту частину коротко- і середньострокових кредитів [2].
Таким чином, основною проблемою при кредитуванні аграрного сектору являється незадовільний фінансовий стан, а відповідно, низький рівень кредитоспроможності виробників сільськогосподарської продукції. Вирішити питання фінансування за рахунок кредитних коштів можливо шляхом активної підтримки держави, урегулювання земельного питання для можливості використання землі в якості застави. Створення кооперативної системи банків також сприяло б забезпеченню фінансовими ресурсами суб’єктів аграрного сектору. Однак, як свідчить досвід зарубіжних країн, формування системи кооперативних банків потребує тривалого часу. В Україні, на жаль,на даний момент відсутні кооперативні банки.
Список використаних джерел:
1. Закон України "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року" [Електронний ресурс]. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.
2. Шиян Д. В. Перспективи розвитку банківського кредитування аграрного сектора на основі зарубіжного досвіду / Д. В. Шиян. // Вісник Української академії банківської справи. – 2011. – №2. – С. 73–79.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter