Упровадження інтегрованої системи ризик-менеджменту на підприємствах є найважливішою передумовою забезпечення їхнього сталого розвитку та конкурентоспроможності в умовах кризових процесів, що відбуваються сьогодні в економіці України. Останні наукові дослідження із проблем ризик-менеджменту, охарактеризовані та закріплені в численних міжнародних стандартах, спрямовано на формування нової парадигми управління, суть якої полягає у зміні підходу до ризик-менеджменту від фрагментарної, епізодичної, обмеженої моделі – до інтегрованої, безперервної та розширеної, так званого ризик-менеджменту в рамках усього підприємства [1 – 3]. Головним завданням інтегрованого ризик-менеджменту (integrated, strategic, business або enterprise-wide risk-management) є комплексний захист підприємства, як відкритої соціально-економічної системи, від негативного впливу загальносистемних і галузевих ризиків. Центральною компонентою інтегрованої системи ризик-менеджменту, її завданням та цільовим орієнтиром має бути забезпечення перманентної ризикостійкості, яку, на нашу думку, слід розуміти як безперервну здатність протистояти несприятливим ситуаціям, пов’язаним із ризиком.
Ефективна система ризик-менеджменту має забезпечувати просторову, часову та організаційно-функціональну взаємодію її елементів. Процес ризик-менеджменту не повинний обмежуватись лише та операційним управлінням яке зосереджується тільки на симптоматичному управлінні ризиками окремих підприємств, а має охоплювати й інші рівні управління. В просторовому аспекті: мезорівень та мікрорівень, в часовому: стратегічний та тактичний рівні, в організаційному: вищої (top management) та середньої (middle management) ланки управління
Кожен рівень має містити підсистему моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства та аналізу необхідних вихідних параметрів, що забезпечує активний пошук потенційних ризиків, комплексний аналіз зовнішніх та внутрішніх умов, необхідних для реакції на ризиковані ситуації та виявлення зовнішніх та внутрішніх відновлювальних можливостей.
Для усіх ієрархічних підсистем інтегрованого ризик-менеджменту має бути встановлений єдиний контекст управлінського впливу який ураховує галузеву специфіку функціонування конкретного об’єкту дослідження та включає ідентифікацію ризиків, визначення методів та способів управління ризиком й необхідних для цього ресурсів, визначення параметрів ризикостійкості, встановлення контролю над ризикованою ситуацією шляхом прийняття та реалізації ризикових рішень. Ознакою ефективності певного рівня управління ризиком є досягнення цільових параметрів ризикостійкості, визначення нових стратегічних альтернатив та перехід до більш досконалого управління. Якщо цілі щодо забезпечення встановленого рівня ризикостійкості не були досягнуті, передбачається коригування та вдосконалення планів та зворотний зв’язок у здійсненні етапів технології ризик-менеджменту.
Список використаних джерел:
1. Бартон Т. Риск-менеджмент / Т. Бартон, У. Шенкир, П. Уокер. – М. : Вильямс, 2008. – 208 с.
2. Рогачев А. Ю. Принципы и этапы построения системы риск-менеджмента [Электронный ресурс] / А. Ю. Рогачев. – Режим доступа: http://www.beintrend.ru/2011-11-18-16-13-47.
3. ISO 31000:2009, ISO/IEC 31010:2009, ISO/IEC 31010, COSO, available at: http://www.dvbi.ru/risk_management/library/tabid/213/Token/ViewInfo/ItemId/14/language/ru-RU/Default.aspx
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter