Посилення процесів глобалізації та фінансової інтеграції сьогодні збільшують ризик виникнення та розвитку кризових явищ. Сучасній стан банківського сектору характеризується динамічними коливаннями, які, з одного боку, мають стимулюючий ефект, а з іншого – є причиною порушення стійкості та надійності всього фінансового сектору. Не залежно від того на скільки розвинена є країна, вона не може бути застрахована від ризиків нестабільності, що можуть привести до виникнення фінансових криз. В таких умовах актуалізується завдання розробки ефективних управлінських рішень та формування системи заходів антикризового управління діяльністю, а в банківській сфері особливо важливо.
Реалізація антикризового управління в банку є необхідною передумовою протидії кризі, фінансовому оздоровленню банку та його стабільному довгостроковому функціонуванню.
Термін «антикризове управління» часто трактують у вузькому значені: як вид управлінського менеджменту; як діяльність, яка здійснюється у період нестабільності, невизначеності у банку. Проте, варто зазначити, що антикризове управління слід розглядати як комплекс заходів щодо виявлення факторів, які спричиняють кризу; профілактики, своєчасної діагностики, попередження і нейтралізації кризових явищ, спрямований на досягнення цілей діяльності банківської установи, реалізацію стратегії та прогресивний його розвиток.
Основні проблеми, які вивели з нормального ритму роботи комерційні банки та вплинули на ефективну діяльність, є: забезпечення ліквідності банків, високий рівень зовнішньо боргового навантаження; зростання частки проблемних кредитів; проблема підтримки надійності банків; труднощі з поверненням вкладів населенню; часте застосування схеми штучного банкрутства фізичної особи-підприємця.
Низький рівень ліквідності будь-якого банку відчутно обмежує його платоспроможність, тягне втрату довіри клієнтів, та, звичайно, ускладнює можливості по залученню депозитних ресурсів і доступ до зовнішніх джерел фінансування, які необхідні для підтримки ліквідності. Ця економічна криза показала усі проблеми української банківської системи, яка виявилася неспроможною повноцінно функціонувати без втручання держави.
Безумовно, що збільшення статутного капіталу є визначальним чинником підтримки платоспроможної діяльності банку. Проте в критичних умовах під час фінансової кризи першочерговими повинні бути оперативні антикризові заходи, які б допомогли банкам уникнути банкрутства та неплатоспроможності. Слід зазначити, що антикризове управління в українських банках сьогодні відзначається певною безсистемністю та непродуманістю заходів. Більшість банківських установ виявилися непідготовленими до кризової ситуації через відсутність системи моніторингу та реалізації заходів у разі виникнення ризикових моментів. Крім того, антикризові заходи в банках України переважно мають короткостроковий ефект: наприклад, чисельні скорочення персоналу, варіації щодо здійснення валютних операцій. Найбільш негативним моментом є неузгодженість антикризового регулювання банків України.
Тому дане питання повинне об'єднати чимале коло науковців для створення ефективної системи антикризового управління як на рівні одного банку, так і цілої банківської системи.
Список використаних джерел:
1. Коренєва О.Г.Формування системи антикризового управління в банківських установах //Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка". – 2012. –№ 5.- Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua.
2. Афанасьєва О.Б.Особливості антикризового управління в банках України.-Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter