В умовах інтеграції України до європейського економічного простору екологічний фактор діяльності підприємств набуває важливого значення, тому що економіка й навколишнє середовище є єдиною системою й проблема їхньої взаємодії вимагає термінового вирішення.
Прикладом здійснення ефективної екологічної політики Європейського Союзу, який за останні десятиріччя досяг значних успіхів є регулюваннята координація природоохоронної діяльності держав-членів, розвитку нормативно-правової бази та розроблення нових підходів до захисту довкілля, що має бути зразком для країн, які досягли в цій сфері значно менших успіхів, зокрема і для України.
Для розробки та реалізації екологічної політики в ЄС створено такі органи: Раду з навколишнього середовища, що діє в межах ради ЄС; Генеральний директорат із навколишнього середовища; Комітет із навколишнього середовища, охорони здоров’я й безпеки продуктів харчування Європейського Парламенту, Європейський інвестиційний банк.
Для контролю діяльності підприємств та населення в сфері охорони навколишнього середовища ЄС існує багато нормативних актів, кожен з яких визначає окрему складову цього процесу, що наочно зображено в таблиці 1.1. [12,13,14].
Діяльність щодо охорони довкілля в Україні регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XIIвід 25 червня 1991 року, а також Податковим Кодексом України. З прийняттям Податкового кодексу та виділенням окремого розділу для врегулювання діяльності підприємств, пов’язаної із забрудненням навколишнього середовища, українське законодавство значно наблизилось до стандартів та вимог ЄС.
Необхідність тісної співпраці з європейською спільнотою у сфері охорони навколишнього середовища обумовлена не тільки визначеними нею екологічними імперативами її стратегії, але й потребами самої Україниу подоланні того стану, який можна охарактеризувати як кризовий, що формувався протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення її природно-ресурсного комплексу [8].
Основним інструментом реформування сфери охорони довкілля в Україні є реалізація екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Приведення у відповідність законодавства України до стандартів та норм екологічного права ЄС – процес тривалий, складний та недешевий[2, c. 123]. Тим не менше, наявність низки невідкладних екологічних проблем та не виконання міжнародних екологічних зобов’язань Україною вимагає розпочати реформу галузі вже сьогодні [10].
Хоча законодавство України постійно розвивається та гармонізується із законодавством ЄС, існує безліч перешкод розробки і реалізації ефективної екологічної політики, основною з яких є відсутність належного забезпечення керівництва компаній комплексною, достовірною та своєчасною інформацією про природоохоронну діяльність [4, c.13]. Досі не розроблено жодних показників, систем обліку, які б повною мірою відображали взаємодію економіки та навколишнього природного середовища.
Екологічна діяльність підприємства пов’язана з відповідними витратами, які впливають на економічні показники його діяльності. Сьогодні в Україні немає спеціального стандарту бухгалтерського обліку, який би регулював облік екологічних витрат, що створює суттєві труднощі при підготовці необхідної інформації по екологічним витратам для зовнішніх і внутрішніх користувачів. На сучасному етапі формування методики відображення екологічних витрат у бухгалтерському обліку підприємства існує безліч суперечностей, наслідком яких є відсутність єдиного розуміння змісту екологічних витрат і їх видів для відображення в бухгалтерському обліку.
У загальній сукупності витрат промислових підприємств неможливо виділити екологічні витрати. Це пов’язано з тим, що у діючій практиці бухгалтерського обліку екологічні витрати відображаються у складі собівартості виробленої продукції.
Екологічний облік на підприємстві – це система виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання, оброблення та підготовки релевантної інформації про діяльність підприємства в галузі природокористування з метою передачі її внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Екологічний облік як інформаційний інструмент управління навколишнім природним середовищем у сучасному вигляді склався не відразу, його формування продовжується. Протягом останніх трьох десятиріч у країнах ЄС відбувалося значне зростання витрат на природоохоронну діяльність. Їх загальний обсяг нині складають десятки й сотні мільярдів доларів, і вони значною мірою відшкодовуються.
Існує проблема використовувати різні форми впливу на навколишнє середовище, тому що неможливо оцінити повноту та ефективність природоохоронної діяльності. Бухгалтерський облік не виділяє екологічну інформацію, а тому однозначно визначити ефективність діяльності підприємства і його екологічних показників досить проблематично, оскільки вся наявна інформація знаходить своє відображення в загальних економічних показниках діяльності [1, c.56].
Відсутність інформації про екологічний облік створює перешкоду для користувачів інформації про підприємство і стає досить важко планувати подальшу виробничу діяльність господарюючого суб’єкта[6, c.229]. Також майже неможливо оцінити екологічні витрати, які відображають зміни якості навколишнього середовища, екосистем, втрату біологічного різноманіття та інші екологічні послуги.
Відповідно до нових підходів, бухгалтерський облік повинен об’єднати у собі процес ідентифікації, виміру і комунікації екологічної інформації [5, c. 73]. Це дозволить внутрішнім користувачам приймати управлінські рішення, які б гарантували запобігання екологічним ризикам; зовнішнім користувачам – отримати інформацію про діяльність підприємства у природоохоронній сфері [7, c. 214].
Завдяки раціональній організації обліку екологічних витрат формується інформаційна база для комплексного аналізу екологічних витрат, ефективного управління екологічними витратами і природоохоронною діяльністю, достовірні статистичні показники діяльності підприємств у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Саме екологічний облік може бути рушійним методом обліку витрат на охорону навколишнього середовища та визначення такого підходу до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безпосередньому їх русі й розвитку, єдності, взаємозв’язку та взаємоузгодженні [3, c.130].
Таким чином раціональна організація обліку екологічних витрат надасть підприємствам можливість повно і об’єктивно враховувати екологічні аспекти їхньої діяльності, що в свою чергу, дозволить своєчасно розпізнавати ризики виникнення надмірного антропогенного впливу на навколишнє середовище, своєчасно приймати запобіжні заходи, визначаючи, таким чином, екологічність траєкторії розвитку підприємства і як наслідок полегшить процес контролю держави над діяльністю підприємств щодо забруднення навколишнього середовища.
У цілому метою екологічного обліку є відображення екологічних впливів кожного підприємства і порівняння їх з екологічними стандартами. Адекватне врахування екологічних аспектів діяльності підприємства і відображення їх у звітності забезпечить користувачів інформацією, необхідною для прийняття оптимальних управлінських рішень, дасть змогу певною мірою врахувати ризики та реалізувати шанси екологічно свідомого управління підприємством та державою вцілому.
Список використаних джерел:
1. Давидюк Т.В. Екологічний, інтелектуальний та людський капітал в теорії бухгалтерського обліку [Текст]: Монографія / Т.В. Давидюк, І.В. Замула, С.Ф. Легенчук; під заг. ред. [і зпередм.] Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖДТУ, 2009. – 480с.
2. Замула І.В. Бухгалтерський облік екологічної діяльності у забезпеченні стійкого розвитку економіки [Текст]: монографія / І.В. Замула. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – 440 с.
3. Колівешко О.М. Визначення та структура екологічних витрат підприємства / О.М. Колівешко // Вісник чернігівського державного технологічного університету. – 2013. – № 3 (68). – С. 128-132.
4. Кондратюк О.М. Облік і аналіз екологічних витрат промислових підприємств автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.09 –бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)/ О.М. Кондратюк. – Київ, 2008. – 23с.
5. Пелиньо Л.М. Місце екологічного обліку в сучасній системі бухгалтерського обліку та його важливе значення в сфері охорони довкілля / Л.М. Пелиньо // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - Вип. 18.2. - С. 70-75.
6. Садовська І.Б. Класифікація екологічних витратдля цілей управлінського обліку / І.Б. Садовська // Економічні науки. – Серія «Облік і фінанси». – 2014. – Випуск 11 (41). – Ч. 1. – 2014. – С. 223-234.
7. Цюга М. М. Природоохоронні витрати як об’єкт бухгалтерського обліку / М. М. Цюга // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. – 2012. – № 1 (59). – С. 211-215.
8. Огляд стану адаптації законодавства України до acquiscommunautaire [Електрон. ресурс]. – Режим доступу :http://eurodocs.sdla.gov.ua/DocumentView/tabid/28/ctl/Edit/mid/27/ID/10006022/Lang/Default.aspx.
9. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року : Закон України від 21.12.2010 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=2818-17.
10. CounciloftheEuropeanUnion / Environment. – Access mode : www.consilium.europa.eu/policies/env?lang=en.
11. EuropeanCommission / EnvironmentDirectorate-General. – Access mode: www.ec.europa.eu/dgs/environment/index_en.htm.
12. EuropeanParliament / Environment, PublicHealthFoodSafetyCommittee. – Access mode : www.europarl.europa.eu/committees/en/envi/home.html;jsessionid.
_____________________________________________
Науковий керівник: Лежненко Людмила Ігорівна, к.е.н., доцент, ДВНЗ «Київськийнаціональний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter