В сучасних умовах розвитку економіки виникає необхідність фінансової підтримки розвитку малого підприємництва, оскільки цей сектор економіки за рахунок сплати єдиного податку в змозі створити нові робочі місця, розширити зайнятість населення, наповнити місцевий бюджет.
Впродовж свого існування ця система забезпечила динамічний розвиток сфери малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб’єктів підприємницької діяльності, і є дієвою формою державної підтримки суб’єктів малого підприємництва. Протягом існування спрощеної системи оподаткування у науковій сфері виникають дискусії про доцільність її існування, про плюси і мінуси оподаткування на її основі. Деякi фахівцi пропонують взагaлі скaсувати спрoщену систeму опoдаткування, iнші ж, навпаки – зберeгти iснуючий порядoк спрощенoго оподаткування та рoзширити перелiк суб’єктiв малого пiдприємництвa, нa яких поширюється її дiя. При цьому експерти посилаються на такі фактори: ефективність спрощеної системи в контексті державного та місцевого бюджетів, виконання політичного замовлення з метою регуляторного ускладнення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, недостатність знань у застосуванні визначень єдиного і фіксованого податків[1].
Питання спрощеної системи оподаткування —одне з найважливіших для суб’єктів малого підприємництва. Воно також є важливим для держави, оскільки у зовнішньоекономічному просторі їй необхідно забезпечити стабільний економічний розвиток малого підприємництва як одного з важливих елементів ринкової системи. Від розвитку малого та середнього бізнесу залежить відродження вітчизняного товаровиробника, активізація внутрішнього ринку товарів і послуг, створенню нових робочих місць, що сприятиме зростанню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів. Вдосконалення спрощеної системи оподаткування та звітності є одним із напрямків стимулювання розвитку підприємництва в Україні.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — спеціальний податковий режим, запроваджений для зниження податкового навантаження та стимулювання малого підприємництва в Україні; особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку(ЄП) з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Вона була запроваджена Указом Президента №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[2].
Спрощена система оподаткування має багато переваг, серед яких основними є:
- звільнення від сплати платником єдиного податку низки податків і обов'язкових платежів;
- простота нарахування ЄП;
- спрощене ведення обліку і відносна простота заповнення звітності;
- можливість бути платником ПДВ за власним бажанням, згідно законодавства;
- звільнення від застосування реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів) та розрахункових квитанцій при відсутності торгівлі підакцизними товарами;
- відсутність територіальних обмежень для здійснення діяльності.
Незважаючи на те, що підприємство не отримує великих прибутків, воно своїм переходом на спрощену систему оподаткування страхує себе від чисельних перевірок, непорозумінь та штрафів, які досить часто зустрічаються в практичній діяльності.
Варто зазначити, що малі підприємства, які використовують спрощену систему оподаткування, фактично отримують субсидії від держави. Субсидія дозволила багатьом підприємцям і підприємствам вижити та вийти з тіні.
Поряд з перевагами в спрощеній системі оподаткування існують такі недоліки:
- обмеження обсягу валового доходу, асортиментного переліку товарів та кількості найманих працівників;
- зменшення прозорості господарської діяльності та сприяння збільшенню тіньової економіки;
- створення диспропорції в оподаткуванні;
- така система оподаткування є фактором скорочення сплати ЄСВ;
- не заохочення підприємства переходити на загальну систему оподаткування за інших рівних умов (навпаки, частина підприємств перейшла з загальної системи на спрощену);
- не охоплює всіх самозайнятих.
Таким чином, становище вітчизняного малого підприємництва є складним та потребує втручання з боку держави задля вирішення низки існуючих проблем. Спрощена система оподаткування є провідною частиною державної податкової політики підтримки розвитку малого підприємництва в Україні. Слід зазначити, що приймаючи рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, підприємець не звільняється автоматично від податкового тягаря. Тому необхідно враховувати безліч факторів, серед яких найважливіше місце посідає рентабельність здійснення тих чи інших видів підприємницької діяльності. Варто погодитися, що єдиний податок стимулює розвиток малого бізнесу, але наданий час він ще має багато недоліків.
Список використаної літератури:
1. Кміть В.М. Основні напрями реформування спрощеної системи оподаткування діяльності малого підприємництва в Україні / В.М. Кміть, М.І. Федишин // Формування ринкової економіки в Україні: зб. наук. праць. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2011. – Вип. 24, Ч. 1. – С.275-285.
2. Спрощений бізнес / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/ua/attentions/id/182
_____________________________
Науковий керівник: Лемішовська Олеся Степанівна, кандидат економічних наук, асистент кафедри обліку та аналізу, Національний університет “Львівська політехніка”
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter