Як і кожна інша країна, наша Україна має на меті найефективніше використати свої фінансові ресурси, привести в дію підприємницькі установи для отримання доходів у казну держави і для цього вона залучає додаткові кошти, щоб мати змогу покращити стан своєї економіки. Країна шукає шляхи для отримання певних фінансових ресурсів і знаходить їх у формі кредиту, який є передумовою виникнення державного боргу. З економічної сторони державний борг показує відносини держави й іншого економічного суб’єкта як позичальника і кредитора відповідно, щодо перерозподілу частки ВВП з певними умовами, які полягають у платності, строковості та поверненні.
Серед негативних явищ, пов’язаних зі збільшенням державного боргу, варто зазначити такі:
• нестабільність валютних курсів, яка може вплинути на можливості виконання зобов’язань у визначені терміни;
• невідповідність валюти запозичень і валюти основної частини активів суб’єкта господарювання;
• неможливість виконати зобов’язання внаслідок ускладнень з доступом до джерел іноземної валюти [1, с. 117].
Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. Валовий зовнішній борг України за 2004 – 2015 рр. можна спостерігати на графіку (рис.1).
Рис. 1. Валовий зовнішній борг України за 2004-2015 рр.
Розраховані показники валового зовнішнього боргу України за станом на кінець звітного періоду включають:
• прямий державний борг, у тому числі кредити, отримані Національним банком України від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій;
• зобов'язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами;
• зобов'язання банків за борговими цінними паперами, залученими кредитами і депозитами;
• зобов'язання реального сектору економіки України за борговими цінними паперами, залученими кредитами (включаючи гарантованими до повернення урядом) та кредиторською заборгованістю (торгові довго- і короткострокові кредити і прострочена заборгованість за ними) [2].
Загалом, значне зростання валового зовнішнього державного боргу зумовлене залученням кредитів міжнародних фінансових організацій та зростанням міжфірмового боргу може призвести в майбутньому до кризи платоспроможності за зовнішніми зобов’язаннями. Крім того, збільшення державного боргу провокує інфляцію та вимагає значних коштів для погашення заборгованості, що підвищує попит на іноземну валюту. В таких умовах не уникнути подальшої девальвації національної валюти, що, в свою чергу, лише посилить навантаження зовнішньо боргових виплат на національну економіку [3, с. 60].
Отже, формування й виконання системи державних кредитних відносин повинне базуватися на наукових засадах. Державного борг, тобто його розмір і структура, мають прогнозуватися на певний час в декілька років, з метою забезпечення збалансованості бюджету, стабільності економічного росту й створення сильної фінансової системи. Якщо не буде здійснюватись така стратегія, то економічна криза поглиблюватиметься, а державний борг України ростиме.
Список використаних джерел:
1. Малютін О. К. Місце державного зовнішнього боргу в економічному розвитку України / О. К. Малютін // Наука молода. – 2009. – №11. – С.114 – 117.
2. Зовнішній борг України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://insiders.com.ua/spravochnik/vneshnij-dolg.
3. Дернова І. А. Державний борг та динаміка курсу національної валюти: статистична оцінка / І. А. Дернова // Журнал «Ефективна економіка». – 2011. – № 2. – С. 55 – 60.
4. Кириченко О. А. Сучасні теорії управління зовнішньою заборгованістю / О. А. Кириченко, В.Д. Кудрицький // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7. С.15 – 27.
5. Кашуба В. Д. Вплив оподаткування та державного боргу на економічну безпеку держави / В. Д. Кашуба // Журнал «Ефективна економіка». – 2014. – № 4. – С. 20 – 27.
|