Сьогодні першочерговим завданням світового ринку праці виступає дослідження процесів міжнародної трудової міграції. Це, у першу чергу, потребує від країн розробки дієвих механізмів регулювання міграційних потоків, які охоплювали б широкий спектр переміщення трудових ресурсів та створювали передумови для загального розвитку економіки країни.
При цьому використовуються різноманітні інструменти та способи регулювання міжнародної трудової міграції, серед яких найпоширенішими нині вважають встановлення квотування на в’їзд трудових мігрантів у певну країну, отримання належних дозволів на возз’єднання сімей, посилення умов укладання та поновлення контракту на працевлаштування, сприяння легалізації мігрантів через усунення будь-яких обмежень, залучення трансфертів мігрантів на розвиток малого бізнесу, формування та підтримка програм економічної допомоги регіонам та країнам масової еміграції та інші.
Доволі часто у країнах встановлюються певні обмеження, які переважно стосуються заробітної платні, термінів перебування мігрантів, та їх професійних характеристик. Як правило трудові мігранти залучаються до виконання непрестижних та низькооплачуваних робіт або навпаки відбувається їх заохочення у випадку використання висококваліфікованих фахівців та спеціалістів рідкісних професій. Світовий ринок праці потребує як кваліфікованих, так і низькокваліфікованих працівників, однак потрібен чіткий контроль за їхньою галузевою та секторною зайнятістю.
Відтак, з одного боку, міжнародна трудова міграція сприяє притоку спеціалістів різних професій, що дозволяє долати дефіцит робочої сили, залучати в країну молодих науковців, студентів, підприємців та інших кваліфікованих фахівців. Однак з іншого боку, сьогодні гостро виникає проблема із нелегальним напливом трудових мігрантів, тероризмом, торгівлею зброєю, експлуатацією праці, посиленням ксенофобських настроїв тощо [1].
Проте більшість країн світу не дотримується чіткої структури міграційного законодавства, а визначає способи та інструменти їх регулювання відповідно до потреб ринків, зокрема до економічної, політичної, соціальної, демографічної та інших ситуацій в країні.
Разом з тим необхідно прагнути поліпшити інституційні складові для розробки та ефективної реалізації програм міжнародної трудової міграції, сприяти налагодженню політичного діалогу, що дозволить зміцнювати відносини партнерства та співробітництва, підвищувати мобільність та посилювати захист прав мігрантів. Потрібно звернути увагу й на зниження витрат на грошові перекази, що надходять від мігрантів та намагатись сприяти ефективному їх розподілу.
Вагома роль відводиться соціально-демографічним факторам, оскільки вся сукупність трудових мігрантів є неоднорідною за своїм віком, статевим та національним складом, що потребує ретельної оцінки їх впливу на подальший розвиток суспільства і економіки країн, що приймає їх. При цьому інституційні складові регулювання міжнародної трудової міграції мають передбачати такі цілі як підвищення конкурентоспроможності ринку та забезпечення економічного зростання країни, створення нових робочих місць, розвиток прогресивних галузей та технологій, удосконалення програм зайнятості працівників тощо.
Дані процеси мають підлягати постійному моніторингу міжнародного ринку праці, регулюванню міграційних процесів, що дозволить забезпечити право безперешкодного в’їзду на територію певної країни, переміщення та проживання в країні, доступу до ринку праці без дискримінації та спеціального дозволу на будь-які види діяльності, автоматичне отримання дозволу на проживання і т.п.
Регулювання міжнародної трудової міграції потребує надійних інституційних заходів як від країни призначення, так і від країни походження. У цьому випадку обидві сторони мають створити вигідні умови для міграційного процесу за рахунок інвестування людського капіталу в економіку країни призначення та отримання значних переваг від цього країною походження.
Проте незважаючи на встановлені узгодженості між країнами, в питаннях регулювання міжнародної трудової міграції існують певні проблеми. Дії по відношенню до трудових мігрантів суттєво відрізняються у країнах призначення та їх походження. Звідси вийшло запровадження обмеження ринку доступу та програм повернення безробітних трудових мігрантів, ускладнення ситуації на ринку зайнятості та скороченням потоків грошових переказів [2]. Проте нехтування даних проблем тільки призводить по суттєвого погіршення економічного стану у країні, викликає порушення її якісних та кількісних характеристик соціального та культурного життя.
Таким чином, проведене нами дослідження засвідчило, що в інституціональній політиці щодо міжнародної трудової міграції країнам необхідно підтримувати тісний взаємозв’язок у прийнятті та координації міграційних процесів трудових ресурсів, розробляти програми, які будуть спрямовані на розвиток стратегічних пріоритетів країни та подолання негативних наслідків, що склались сьогодні на світовому ринку праці.
Список використаної літератури:
1. Кислицина О.В. Особливості розвитку міжнародної міграції робочої сили в умовах глобалізації / О.В. Кислицина // Вісник Міжнародного слов'янського університету. Харків. Серія «Економічні науки». Український науково-теоретичний журнал. – 2010. − Т. 13, № 2. − С. 39-47.
2. Побулавець Н. Л. Вплив грошових переказів трудових мігрантів на економіку // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, 2013. – № 2 – c. 37-43
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter