Світовий досвід ефективного ведення сільського господарства свідчить, що специфіка функціонування цієї галузі зумовлює активне втручання держави у її фінансове забезпечення. Слід підкреслити, що система державної фінансової підтримки в організаційному плані є досить складною. Рух коштів загального фонду Державного бюджету, які виділялись на державну підтримку можна представити таким чином (рис.1)
Рисунок 1
Як свідчить державна підтримка сільськогосподарських підприємств є досить розгалуженою. Її реалізація здійснюється через різні програми на державному та регіональному рівні. На державному рівні вони затверджуються постановами Кабінету міністрів України, а на регіональному – рішеннями Львівської обласної. В певній мірі такий контроль здійснюють відповідні державні органи, що виявляють недоліки і проблеми у цій сфері. Так, перевіркою Рахункової палати України, виявлено відсутність законодавчо встановленого переліку об'єктів та суб'єктів виробництва сільськогосподарської продукції, яким надається спеціальна бюджетна підтримка, що призводить до щорічних змін Кабінетом міністрів України як переліку суб'єктів нарахування так і умов отримання підтримки[1].
Крім того, складним є доступ до державної фінансової підтримки аграрних товаровиробників та порушується обґрунтованість цього процесу. Вказане вище ускладнюється ще процедурою подання документів на розгляд районних комісій через встановлення додаткових обмежень, що призводить до зменшення кількості підприємств, що вчасно можуть подати документи на отримання державної підтримки.
Вказаний порядок формування потреби в коштах сільгоспвиробників дозволяє Мінагрополітики вносити зміни до уже затверджених обсягів асигнувань під фактично представлені документи сільгоспвиробниками на отримання дотації. В результаті діючий порядок формування потреби в коштах на державну фінансову підтримку та їх розподіл між областями не дозволяє визначити реальний обсяг фінансових ресурсів, який протягом року має бути направлений сільгоспвиробникам у формі дотацій. Все це впливає на виконання програми розвитку АПК[3].
Обсяг потреб у фінансуванні аграрного сектора за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України складає для розбудови аграрного ринку на найближчі 4-5 років 180 млрд. грн., оновлення основних засобів виробництва на такий же період – 250 млрд. грн., щорічне забезпечення нормальної поточної діяльності галузі тваринництва – 43 млрд. грн. і рослинництва – 57 млрд. грн.[2]
Висновки :В умовах нестабільності економічного розвитку України, жорсткої конкуренції, зростання рівня фінансових ризиків, важлива роль відводиться фінансовому забезпеченню аграрних підприємств, формуванню стабільного фінансового стану, що в певній мірі визначатиме їх можливості щодо конкурентоспроможності.
Список використаних джерел:
1. Звіт про результати аналізу використання коштів Державного бюджету України, виділених на державну підтримку АПК у 2009 році [Електронний ресурс] / Бюлетень рахункової палати України. – Режим доступуhttp://www.acrada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16720005
2. Національна доктрина реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minagro.gov.ua/page/10697.
3. Шпикуляк О. Г. Інституції у розвитку та регулюванні аграрного ринку : монографія / О. Г. Шпикуляк. – К. : ННЦ ІАЕ, 2010. – 74 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter