Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 № 1202, яке набрало чинності з 01 січня 2015 р.
Основні засоби - це матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб’єкта державного сектору або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року [1].
Кожному об'єкту основного засобу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер [2].
До моменту зарахування до складу основних засобів (оприбуткування на відповідний субрахунок рахунку 10) всі витрати, здійснені при придбанні (створенні, виготовленні) основних засобів, є об'єктом капітальних інвестицій (субрахунок 141). Облік основних засобів на цьому субрахунку не ведеться.
До складу ж основних засобів (субрахунки рахунку 10) ці об'єкти капітальних інвестицій зараховуються тільки після введення їх в експлуатацію [3, п. 1.5].
Отже, присвоювати інвентарні номери об'єктам основних засобів слід безпосередньо після (під час) їх введення в експлуатацію та відображати в інвентарних картках та їх описах.
Облік основних засобів ведеться в повних гривнях без копійок [1]. Тому суму копійок, сплачених при придбанні (створенні, виготовленні) основних засобів, слід списувати після введення таких об'єктів в експлуатацію.
На противагу цьому, суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням (створенням, виготовленням) основних засобів, обліковуються у гривнях з копійками.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
З 01 січня 2015 року за рішенням керівника бюджетної установи не введені в експлуатацію основні засоби, або вводяться в експлуатацію та обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби» або перекласифіковуються і відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій на рахунку 14 «Незавершені капітальні інвестиції в необоротні активи». На не введені в експлуатацію основні засоби, які перебувають на складах, амортизація не нараховується.
Відповідно до вимог [1] у разі прийняття рішення суб'єктом державного сектору об'єкт основних засобів може переоцінюватися, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Порогом суттєвості для проведення переоцінки об'єктів основних засобів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості. Тобто, суб'єкт державного сектору може, а не зобов'язаний здійснювати переоцінку основних засобів за наявності визначених умов.
Рішення про проведення переоцінки об'єктів основних засобів суб'єктом державного сектору погоджується з органом, уповноваженим управляти об'єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.
Переоцінка об'єкта основних засобів проводиться на річну дату балансу. Згідно [1] для об'єктів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, що продовжують використовуватися, обов'язково визначається ліквідаційна вартість.
Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку суб'єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Враховуючи вищевикладене, у разі якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів, який продовжує використовуватись, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об'єкта визначається ліквідаційна вартість, на суму якої збільшується його первісна вартість. При цьому вартість цього об'єкта, яка амортизується, дорівнює нулю.
Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника бюджетної установи, при введенні об'єкта в експлуатацію або у разі, коли залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю. У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображення зазначених господарських операцій здійснюється на підставі відповідних первинних документів згідно Типової кореспонденції [3].
Список використаних джерел:
1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджено наказом Мiнiстерства фiнансiв України від 12.10.2010 № 1202 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за № 1017/18312.
2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів суб'єктів державного сектору, затверджено наказом Міністерства фiнансiв України від 23.01.2015 р. № 11.
3. Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ, наведена у додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 №611 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.07.2013 за № 1214/23746.
_______________________________________________
Науковий керівник: Дяченко Ніна Володимирівна, старший викладач кафедри обліку і аудиту Харківського торгівельно-економічного інституту Київського національного торгівельно-економічного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter