У світі відбувається складний та діалектичний процес, який формується різно направленими тенденціями. Його нелінійність викликана зовнішньо парадоксальним поясненням: глобалізація реалізує свої потенції через регіоналізацію, тобто через децентралізацію світового простору і подальше посилення життєздатності утворень, що складають цей простір. Відбувається одночасне поєднання різних тенденцій – інтернаціоналізації та регіоналізації, глобалізації та локалізації. Подекуди поняття “глобалізація” та “інтернаціоналізація” використовуються як синоніми, проте варто їх розмежувати, визначивши інтернаціоналізацію як початковий період руху капіталів та товарів, людей та ідей, що поклав засади цілісного світового простору, що доформується процесами глобалізації.
Регіональні торговельні угоди поширюються у світі, перетворюючись на вагомий чинник у міжнародних економічних відносинах. Ігноруючи злети та падіння у розвитку національних економік та регіонів, світові інтеграційні процеси останнім часом набирають обертів.
Починаючи з середини ХХ ст. було укладено більше сотні регіональних торговельних угод, що діють і дотепер. Особливо інтенсивно відбувався процес розвитку регіональних ініціатив упродовж останнього десятиліття ХХ століття, що було своєрідною реакцією на повільний прогрес у втіленні домовленостей з лібералізації міжнародної торгівлі в рамках ГАТТ/СОТ.
Цікавим видається той факт, що інтеграційні угруповання виникали не лише в розвинених регіонах світу, але і в найвідсталіших (Економічне співтовариство західно-африканських країни (ЕКОВАС), Південноафриканська конференція розвитку та координації (ПАКРК), Східно-африканське економічне співтовариство (САЕС), Карибський спільний ринок (КСР) та багото інших). Виникнення останніх, на думку автора, передусім, детерміновано політичними факторами, що базуються в інтеграційних устремліннях не на наявність потужних економічних доцентрових сил (навпаки, в економічному ракурсі, їх учасники є конкурентами через однотипну спеціалізацію), а на пошук геополітичних, геокультурних основ. Об’єктивно, чим менше причин для взаємовигідних контактів, тим більший ступінь поляризації.
Незважаючи на ряд перешкод, інтеграційне угруповання у Західній Європі продемонструвало високу результативність у реалізації певних проектів.
Фрагментований третій світ маючи такий досвід за взірець також робив спроби знайти на шляхах регіональної інтеграції засіб вирішення економічних та політичних проблем. Розвиток інтеграційного процесу з рівня політичної волі країн-учасниць призвів до швидкої декларативної інституціалізації інтеграційних структур. Незавжаючи на те, що інституціональні аспекти є важливими умовами розвитку інтеграційних процесів, тим не менше, без дієвого грунтування на геоекономічних та геополітичних детермінантах більшість утворень продемонстрували свою нежиттєздатність.
Для дослідження великий інтерес складає як позитивний, так і негативний досвід функціонування регіональних інтеграційних утворень. Постколоніальний період в історії більшості країн третього світу не призвів до створення самодостатніх економічних систем. Орієнтація у політичній сфері на суверенний розвиток створювала постійну нестабільність. Лише одного політично підкріпленого інтеграційного устремління недостатньо для ефективного функціонування інтеграційного угруповання.
Аналіз регіональних інтеграційних утворень на теренах третього світу демонструє, що більшість з них мали негативний досвід. Виключення складають країни АСЕАН, де спроби інтеграції мали в основі політичні фактори. Це один із прикладів позитивного впливу інтеграції у політичній сфері. Створення асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) відбувалось на фоні крупномасштабного конфлікту в Індокитаї, що було головною детермінантою у прагненні створити регіональне угруповання. Так, з ініціативи міста-країни Сингапура 1967 року Малайзія, Індонезія, Філіпіни та Тайланд утворили організацію, цілі якої були пов’язані зі створенням умов для безпечного розвитку країн регіону. У подальшому АСЕАН стимулювала соціально-економічний розвиток країн-членів, миротворення значно вплинуло на попередження гострих конфліктів у Південно-Східній Азії. АСЕАН досягла значних успіхів у зовнішньополітичній сфері, у створенні бази регіональної безпеки, а також позитивно розширила зону стабільності в АТР і регіоні Індійського океану.
Це одне з найбільш активних інтеграційних угруповань, що розвивається за межами Європи і має апарат, складніший ніж у НАФТА. Новий східно-азіатський регіоналізм (АСЕАН + 3 (Японія, Китай та Південна Корея) стрімко розвивається у сфері фінансів, а не торгівлі, що є незвичним з огляду на досвід інших потужних інтеграційних утворень. Торгові зв’язки регіону зводяться до горизонтальної інтеграції між країнами, що наближаються до життєвого рівня Японії (зараз серед них – тільки Сінгапур та Корея). Укладання торгівельних угод (як свідчить практика проведення раундів з питань міжнародної торгівлі) викликає політичні ускладнення та вимагає багато часу. Фінансові угоди можуть реалізовуватись без дискримінації аутсайдерів, на відмінну від більшості торгівельних угод.
Багато азіатських лідерів, захоплених європейською інтеграційною моделлю, налаштовані рухатись далі. Без сумніву, існують як об’єктивні паралелі, так і відмінності інтеграційних процесів у Європі та Східній Азії, які можна згрупувати наступним чином:
Таблиця 1
Неймовірно дієвим каталізатором нового східно-азіатського регіоналізму була Азіатська фінансова криза (1997 – 1998 років). Розміри сукупної економіки Східної Азії та обсяги зовнішньої торгівлі наближуються до європейських чи американських. Звідси виникає потреба створення власних організаційних структур та самостійно вирішувати свою долю. Додатковим джерелом для таких настроїв стали невдачі глобальної торговельної системи. Це може призвести до розширення нової східно-азіатської торговельної системи або, на крайній випадок, до об’єднання Китаю, Японії та Південної Кореї із північно-східною Азією. Будь-який із цих сценаріїв змінить структуру світової торгівлі. Тому необхідно усвідомити, що означатиме ця еволюція: регіональні угруповання (навіть якщо процеси в них зайдуть не так далеко, як на європейському континенті) будуть достатньо розвиненими для того, щоб створити трьохполюсний світ.
Проте на шляху окреслених тенденцій виникають певні перешкоди. Цей регіон має багато відмінностей культурного, економічного та політичного характеру, так:
дохід на душу населення в Японії, навіть ураховуючи період рецесії 90-их років, у тридцять разів більший, ніж в Індонезії;
більшість країн регіону продовжують обирати конкурентний, а не партнерський характер відносин. На найвищому рівні геополітики за роль лідера змагаються Японія та Китай, в основі конкуренції лежать величезні відмінності політичних систем, що ускладнює будь-які інтеграційні ініціативи регіону. Так, у Китаї, В’єтнамі підтримуються авторитарні режими за наявного ринкового устрою, Японія вже півстоліття розбудовує економіку на засадах демократії, переважна більшість решти країн регіону перебуває десь між ними.
Тим не менше, країни цього угруповання досягли значних національних економічних здобутків, а асоціація в цілому має наміри у перспективі перетворитися на центр міжнародно-політичного впливу та соціально-економічного розвитку. На наш погляд, враховуючи інтенсивність та динамізм розвитку соціально-економічних та політичних процесів у регіоні, це угруповання здатне досягти визначених цілей, тим більше, що загальносвітова тенденція регіоналізації об’єктивно цьому сприяє.
Список використаних джерел:
1. Лук’яненко Д. Г. Глобальна економічна інтеграція: Монографія. – К.: ТОВ «Національний підручник», 2008. – 220 с.
2. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. – К., 2003. – 400 с.
3. Bergsten, C. Fred, The New Asian Challenge, Working Paper 00-4, 2000/March, Institute for International Economics.
4. Rosenau J. N. Distant Proximities: The Dynamics and Dialects of Globalization// Hettne B. (Ed.). International Political Economy: Understanding Global Disorder. L., 1995
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter