Державно-приватне партнерство (ДПП) вже давно стало способом ефективного залучення держави та бізнесу у галузі, які мають значне соціально-економічне значення. Цей вид співробітництва, за умови раціонального розподілу ризиків, наявності ресурсів, мети, принципів та важелів, може стати головним напрямком реалізації політики модернізації соціально-економічного простору держави, тому потребує вивчення та аналізу. Адже важливим інструментом для досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку України та підвищення ефективності державного управління розвитком реального сектору економіки може стати саме державно-приватне партнерство.
Гой І. В. відмічає, що державно-приватне партнерство або «публічно-приватне партнерство» є одним із сучасних механізмів залучення інвестиційних коштів у розвиток галузей, які традиційно відносяться до державного сектору: житлово-комунальне господарство, транспорт, медицина та інші [1, с.277].
В переважній більшості країн, які мають позитивний досвід реалізації проектів на умовах ДПП, однією із визначальних ознак державно-приватного партнерства є те, що зазначений механізм застосовується з метою реалізації масштабних, національних або міжнародних, суспільно значущих проектів. Світовий досвід свідчить про те, що взаємодія між державою та приватним бізнесом має найбільший ефект передусім в інфраструктурних галузях, де історично склалися передумови, потреба та можливості для такої співпраці при реалізації масштабних соціально-економічних завдань [2, с.42].
У розвинених країнах світу механізм ДПП використовується у проектах щодо побудови нових об’єктів виробництва, розбудови інфраструктури (дорожньо-транспортної, комунікаційної, інформаційної тощо), під час геологічної розвідки родовищ та у процесі видобутку корисних копалин, а також при вирішенні питань енергозбереження, управління нерухомістю, модернізації об’єктів житлово-комунального господарства, утилізації відходів виробництва і споживання, наданні якісних послуг з охорони здоров’я, очищення води та в процесі розвитку туризму.
В 2014 році у Європі кількість угод ДПП, що досягли фінансового закриття на Європейському ринку склала 82 угоди у розмірі 18,7 млрд. євро, на 15% більше порівняно з 2013 роком в якому вона склала 80 у розмірі 16.3 млрд. євро [3].
Великобританія досі залишилася найбільшим ринком ДПП в Європі як в плані вартості, так і в кількості проектів. Вона уклала 24 угоди у вартість близько 6,6 млрд. євро, коли ж у 2013 було укладено 32 угоди у вартість 6 млрд. євро [3].
Франція друга країна Європи по кількості укладених угод, їх вона уклала аж 10, а Німеччини та Греції трішки відстаючи від Франції, уклали за рік по 7 угод, 6 угод були закриті в Данії, що складає половину угод закритих в країні за останнє десятиліття. 11 країн закрили більше двох операцій, і 13 країни закриті щонайменше, одну транзакцію ДПП [3]. Значна кількість реалізованих угод свідчить про зацікавленість держави та приватного партнера у соціально-економічному розвитку держави, адже реалізовані проекти відображаються як на як економічному становищі приватного партнера, так і на якості товарів та послуг, які вони надають. Адже держава, володіючи значним ресурсним потенціалом, надає можливість реалізувати ідеї бізнесу, який бажає отримати комерційну вигоду.
Крім того, до визначальних ознак ДПП прийнято відносити виключно конкурентний спосіб вибору приватного партнера. Більше того, успіх реалізації проекту у формі державно-приватного партнерства напряму залежить від прозорості проведеного конкурсу, оскільки тільки такий спосіб забезпечує вибір найбільш економічно-вигідного проекту та надійного партнера.
Отже, значний досвід розвинених країн Європи дає підстави урахувати практику застосування механізмів ДДП та акумулювати найкращі інструменти в Україні. Слід також врахувати можливості активного залучення приватного сектору до проблем соціального розвитку, що повинно знайти своє відображення у подальших дослідженнях.
Список використаних джерел:
1. Гой І. В. Підприємництво / І. В. Гой, Т. П. Смелянська. – Київ: «Центр учбової літератури». – 2013. – 346 с.
2. Бойко О. Державно-приватне партнерство: світовий досвід та перспективи реалізації в Україні / Олександр Бойко // Юридична газета. – 2013. – С. С. 42 – 43.
3. Market Update Review of the European PPP Market in 2014 [Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.eib.org/epec/epec_market_update_2014_en.pdf.
_____________________________
Науковий керівник: Сідуняк О.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter