Значення розвитку взаємодії держави та бізнесу у складових гуманітарної сфери в сучасному світі збільшується. Одним із ефективних механізмів, сформованих у розвинених країнах світу, є взаємодія між органами державної влади та бізнесом у формі державно-приватного партнерства (ДПП). Тому, дослідження зарубіжного досвіду державно - приватного партнерства у складових саме гуманітарної сфери та визначення шляхів його розвитку є актуальним питанням для України.
У науковій літературі існує ряд визначень державно-приватного партнерства, які описують різні сторони даного явища, в тому числі його мету, очікувані результати. Данасарова С.Д визначає, що державно-приватне партнерство - це домовленість між державною і приватною структурами про спільну реалізацію суспільно-значущих проектів найбільш ефективним способом і по більш низькій вартості, ніж держава зможе здійснювати самостійно [1, с.8].
На думку В. Андрущенка, Л. Губернського та М. Михайльченка, гуманітарна сфера – це не якась окрема (відмежована від економіки і політики) сфера суспільного буття, а суспільне буття як таке, схарактеризоване (оцінене, осмислене, організоване) крізь призму пріоритетів людини і людських цінностей. Це особливий «зріз» суспільної цілісності, а саме – зріз перетину й забезпечення людських інтересів» [2, с. 487]. На нашу думку, гуманітарна сфера – це сфера суспільної діяльності, яка спрямована на розвиток духовного та культурного життя людини і суспільства, у яку входять складові, орієнтовані на максимальне розкриття потенціалу кожної людини і соціуму в цілому.
Слід зазначити, що більшість країн світу до гуманітарної сфери відносять такі фундаментальні галузі, як освіта, наука і культура, оскільки саме вони є критерієм темпів та якості цивілізаційного прогресу й розвитку суспільства [2]. Адже саме ці фундаментальні галузі спрямовані на духовно-інтелектуальну складову розвитку суспільства.
Враховуючи, що досвід державно-приватного партнерства в Україні є незначним, прийняті закони потребують деталізації та прийняття відповідних нормативно-правових актів, які сприятимуть поглибленню та розповсюдженню державно-приватного партнерства в Україні. Важливо, щоб при розробці цих документів українською стороною враховувались результати світового досвіду державно-приватного партнерства, яке активно розповсюджується у США, Великій Британії, Австралії та інші [4].
Якщо проаналізувати досвід державно-приватного партнерства у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку (Італія, Франція, Німеччина, Австрія, Бразилія, Мексика), то найбільш активно в таких країнах застосовується така форма державно-приватного партнерства як концесія. Такі партнерства є ефективними в різних сферах в тому числі і в гуманітарній сфері (охорона здоров’я, освіта, розвага, туризм) [4].
Беручи до уваги освіту можна сказати що перспективними є проекти з впровадження технологій відкритої та онлайн-освіти створення ефективної системи контролю та оцінки якості освіти, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців інженерно-технічних спеціальностей. У науці приватних партнерів необхідно зосереджувати на оновленні та розвитку науково-технологічної інфраструктури а також проектах міжнародної наукової співпраці.
Що стосується культури, тут потенціал для державно-приватного партнерства зосереджений у реконструкції та оновленні пам’яток культури, шляхом ремонтів та реставрацій об’єктів культурної спадщини.
Розвиток ДПП може позитивно вплинути й на інші складові гуманітарної сфери, шляхом:
- створення та реконструкції об’єктів охорони здоров’я;
- оновлення та розбудова культурної спадщини;
- подолання бідності, шляхом створення нових робочих місць та працевлаштування;
- розвиток науки, освіти, інвестуючи у наукові проекти.
Отже, для забезпечення соціально-економічного розвитку держави, її національних суб’єктів господарювання, вимагає більшої уваги до гуманітарної сфери, якій належить пріоритетна роль у формуванні людського, інтелектуального капіталу держави, підвищенні її зовнішньополітичного авторитету. А за рахунок раціонального використання потенціалу держави, застосовуючи механізм ДПП можна досягти позитивного ефекту, шляхом забезпечення належного фінансування потреб гуманітарного розвитку України.
Список використаних джерел:
1. Данасарова С.Д. Институтчастно-государственного партнерства: становление и развитие в России: автореф. дисс. канд. экон. наук: спец. 08.00.01 / Восточно- Сибирскийгос. технологич. ун-т. – Улан-Удэ, 2007. – 24 с.
2. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Л. Губернський, В. Андрущенко, М. Михальченко. – К. : Занання України, 2002. – 580 с.
3. Гуманітарна сфера України: проблеми і шляхи формування : [монографія] / за ред. Б. М. Данилишина. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
4. Павлова Г. Державно-приватне партнерство: аналіз світового досвіду та шляхи розвитку в Україні. Держава і ринок [Електронний ресурс] / Ганна Павлова - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-3/doc/3/02.pdf
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter