Мотивування праці набуває значної актуальності для промислових підприємств, оскільки ігнорування мотиваційних факторів призводить до зменшення показників продуктивності праці, якості продукту, трудової дисципліни тощо. На сьогоднішній день, концепція управління персоналом ґрунтується на тому, що люди є головним фінансовим ресурсом компанії, джерелом прибутку, процвітання та конкурентоспроможності.
Розгляд питань мотивації праці персоналу, щодо теоретико-методологічного розвитку менеджменту в економіці не є новим. Тому, за останній час все більше науковців звертаються до сучасних напрацювань мотиваційного управління, що викликано, насамперед, нестабільністю економічного розвитку в Україні. Проблематику мотиваційного забезпечення на підприємстві розглядають такі науковці: Азарова А. О., Заєць К. Д., Коритко С.В., Перевозчикова Н. О., Рогатюк О. В., Тужилкіна О. В, Юкіша В. В., Яцура В. М. та інші[1;2]. Однак, незважаючи на багатоманітність і цілеспрямованість наукових публікацій вище представлених науковців, проблема мотивації праці працівників на підприємстві залишається не достатньо дослідженою з аспекті сучасного впливу факторів, які впливають на діяльність суб’єктів господарювання в ринкових умовах.
Метою статті є аналіз та дослідження проблеми мотивації праці та розроблення альтернативних напрямів покращення системи мотивації персоналу для забезпечення безперервного та ефективного функціонування промислових підприємств України.
На нашу думку, мотивація - це процедура стимулювання працівників до виконання результативної роботи, зосередженої на результаті цілей підприємства.
Розробка і введення результативних мотиваційних моделей сприяє зростанню рівня конкурентоспроможності, а найголовніше, прибутковості промислових підприємств. Крім того, це дає можливість виходити підприємству на економічно-новий етап розвитку і розкриває перспективні можливості на світовому рівні.
Для України актуальною є матеріальна мотивація праці персоналу, що, обумовлюється такими чинниками: невеликий рівень прибутковості підприємства(збитковість), потреба становлення ефективних за змістом форм та способів матеріального стимулювання персоналу.
Важливе місце в матеріальній мотивації праці працівників належить грошовому доходу як головній формі заробітку найнятих працівників, однак керівники мають користуватися різноманітними методами матеріальної мотивації, а саме, крім зарплати вони мають виплачувати грошові премії за підсумками роботи або спеціальні персональні винагороди тощо.
Потрібно відзначити, що в даний час заслуговують на увагу такі матеріальні системи мотивації праці персоналу, які використовують в іноземних організаціях: медичне обслуговування, додаткові виплати, страхування, ставка заробітної плати, відпочинок у пансіонаті тощо.
У діяльності підприємства необхідно використовувати не лише матеріальну мотивацію, а й нематеріальну, яка в окремих випадках є найбільш ефективною і раціональною. Однак, найчастіше, розробляючи заходи підвищення мотивації праці персоналу на промислових підприємствах, передбачають тільки грошову винагороду, що є помилковим, тому що оплата праці відноситься до витрат виробництва, а зменшення собівартості продукту є однією з умов збільшення рівня конкурентоспроможності підприємства. Тобто, менеджери при побудові системи мотивації мають приділяти чималий інтерес нематеріальним способам стимулювання персоналу [1].
Одне із перших завдань нематеріальної мотивації це підвищення рівня зацікавленості персоналу в організації. Тобто, такі мотиваційні заохочення, які не видаються співробітникам у вигляді грошових виплат, але мають всі можливості для збільшення рівня результативності трудової діяльності підприємства. Досить неординарним методом удосконалення нематеріальної мотивації праці працівників є мотивація вільним часом[1].
Відмінно спланована система мотивації дає можливість значно збільшувати результативність роботи працівників, підвищувати обсяг реалізації продукції, удосконалювати виробничий процес, при цьому не витрачати великих матеріальних витрат зі сторони організації. Як правило, брак мотивації призводить до кризової ситуації на підприємстві, оскільки незадоволений співробітник не виконує роботу на належному рівні, погано відноситься до підприємства і розповсюджує негативну інформацію про організацію, в наслідок чого втрачається імідж та авторитет підприємства.
Основною умовою успіху у вирішенні даної проблеми є мотивація до високорезультативної трудової діяльності виробництва. Тому, потрібно ефективно встановлювати важелі впливу на персонал, розробляти та вводити на підприємстві стимулюючі засоби, які встановлюють тісний взаємозв’язок між оплатою праці персоналу та результативності його роботи, діловими якостями, кваліфікацією, особистою ініціативою. Все це дає можливість змінювати поведінку працівників у потрібному для підприємства напрямку, що забезпечить набуття високих виробничих результатів.
Відповідно до проведеного дослідження[3], а саме, масштабне дослідження актуальних тенденцій в управлінні персоналом, було складено прогнози на 2014 р. для України та Європи. Було виявлено, що найефективніший спосіб мотивації є грошова винагорода ‒ 67,2%; за безкоштовне навчання та тренінги віддали свої голоси ‒ 8,9% опитаних; похвалу від керівництва цінують ‒ 6,6% респондентів; персональні подарунки від компанії ‒ 5,8%; штрафи та покарання змушують краще працювати ‒ 4,7% українців, а корпоративні свята - 4,1%; найменше цінуються додаткові вихідні ‒ так відповіли лише 2,7% опитаних[3].
Одним з яскравих прикладів інтелектуальної мотивації працівників є промислове підприємство «ДТЕК». Підприємство приділяє велику увагу свої інтелектуальним ресурсам, зокрема в довгостроковій стратегії ДТЕК вказано, що люди є ключовою рушійною силою розвитку компанії. ДТЕК інвестує значні кошти в розвиток і навчання співробітників ‒ завдяки цьому, компанія розвиває свою систему мотивування праці та підвищує рівень кваліфікації своїх співробітників[4].
Отже, мотивація праці персоналу на промислових підприємствах ‒ це ефективна дуальна система управління, яка може призвести або до успішної діяльності, або до кризової ситуації на підприємстві. Тому, пропонуються використовувати такі новітні напрями покращення мотивації праці персоналу на промислових підприємствах табл.1[1;2].
Таблиця 1. Традиційні та новітні напрями покращення мотивації праці
Висновки. Проаналізовано та досліджено проблеми матеріальної та нематеріальної мотивації персоналу на промислових підприємствах, що дозволило визначити альтернативні напрями покращення системи мотивації.
Визначено, що необхідно враховувати не лише матеріальну мотивацію, а і нематеріальну, оскільки в окремих випадках вона є найбільш дієвою і призводить до зменшення витрат на підприємстві, що, в свою чергу, збільшує прибуток організації.
Визначено та запропоновано традиційні та новітні напрями покращення мотивації праці персоналу на промислових підприємствах України: зокрема, надавати безкоштовне або пільгове медичне обслуговування з оздоровленням; залучати співробітників до вирішення труднощів, що вимагають незвичайного підходу; надавати страхові, компенсаційні та бонусні виплати; проводити консультативні програми тощо.
Список використаних джерел:
1. Рогатюк О. В. Нематеріальна мотивація праці як важливий чинник підвищення ефективності праці [Електронний ресурс] / О. В. Рогатюк, К. Д. Заєць // ‒ Режим доступу: http://intkonf.org/rogatyuk-ov-zaets-kd-nematerialna-motivatsiya-pratsi-yak-vazhliviy-chinnik-pidvischennya-efektivnosti-pratsi/
2. Перевозчикова Н. О. Особливості мотивації персоналу на сучасних підприємствах [Електронний ресурс] / Н. О. Перевозчикова, Ю. І. Котова // ‒ Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1961
3. Масштабне дослідження актуальних тенденцій в управлінні персоналом, прогнози на 2014 рік для України та Європи. Результати дослідження work.ua [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.work.ua/news/ukraine/490/
4. ДТЕК [Електронний ресурс] – Режим доступу. – http://www.dtek.com/uk/jobs-and-careers#.VVjpH6mTwQ8
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter