Важливим інструментом дієвого державного управління потоками фінансових ресурсів, зокрема недопущення неефективного й незаконного використання коштів, є програмно-цільовий метод, адже в умовах обмеженості фінансових ресурсів, особливої актуальності набувають питання вдосконалення бюджетного процесу та ефективного методу формування і виконання бюджету [1].Актуальність програмно-цільової програми планування обумовлюється як раціональністю, так і набутим світовим досвідом та глобальною світовою інтеграцією.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробленню методики планування бюджетів, кошторису підприємств і організацій у своїх працях приділяли увагу такі вітчизняні і зарубіжні науковці, як Самборський В.І., Балабанов І.Т., Балик У.О., Бланка І.А., Кирейцев Г.Г., Левицька С.О., Книшенко І.Ф. та інші. Дьяченко Я.Я. Але, при застосування даного методу на практиці в Україні зіткнулися зізначними пробелами, недоліками. Тому, доцільно дослідити такі недоліки та переваги програмно-цільового методу управління бюджетами.
Мета тез – визначення перевагта недоліків застосування програмно-цільового методу складання та виконання бюджетів.
На сьогоднішній день стимулювання економічного зростання можливе за рахунок тісного взаємозв’язку бюджетних витрат із пріоритетами державної політики. За таких умов актуальності набуває застосування програмно-цільового методу бюджетного планування, а також більш тісна ув’язка бюджетного планування з прогнозом соціально-економічного розвитку та довгостроковими цільовими програмами. Звичайно, сьогодні при очевидних позитивних рисах програмно-цільового бюджетування, зарубіжний досвід виявив і деякі труднощі щодо його застосування [2]. Тобто доцільно проаналізувати переваги та недоліки програмно-цільового бюджетування.
Переваги програмно-цільового методу:
1. Дає чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються бюджетні кошти.
2. Забезпечує прозорість бюджету та дає можливість за наслідками виконання бюджету оцінити, чи досягнуті поставлені на етапі планування цілі і чи виконані завдання.
3. Вимагає більшої дисципліни бюджетного процесу, оскільки встановлює конкретні показники результативності та відповідні показники видатків і тим самим важче використати ці кошти на цілі, які відрізняються від визначених цілей.
4. Упорядковує організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і виконання своїх «бюджетів» шляхом чіткого розмежування відповідальності між відповідальними виконавцями.
5. Сприяє підвищенню ефективності розподілу і використання бюджетних коштів, забезпеченню пріоритетних напрямків і визначенню доцільності окремих видатків бюджету.
6. Дає можливість переглянути функціональну класифікацію видатків бюджету для приведення її до міжнародних стандартів.
Причини неефективності впровадження програмно-цільового методу управління бюджетом в Україні:
1. Недосконалість планування бюджетних программ головними розпорядниками коштів.
2. Визначення показників результативності програми.
3. Відсутність механізму відбору програм для фінансування.
4. Відсутність механізму моніторингу виконання бюджетних програм з боку держави.
Отже, уцілому впровадження практики програмно-цільового планування сприятиме створенню системи ефективного державного управління. Вдосконалення та розширення сфери застосування програмно-цільового методу бюджетного планування передбачає формування та включення до бюджетного процессу процедури оцінки ефективності бюджетних витрат. На жаль, до нині не створено систему повноцінного моніторингу бюджетних асигнувань, не розроблено та законодавчо не затверджено оціночні показники. Але, зрозуміло, що розподіл бюджетних ресурсів повинен прямо залежати від досягнення конкретних результатів.
Список використаних джерел:
1. Дьяченко Я.Я. Теоретико-методологічні основи забезпечення цільового використання бюджетних коштів / Я.Я. Дяченко // Фінанси України. - 2010. - №10. - С. 13-25;
2. Голинська О.В. Програмно-цільовий метод управління бюджетами: основніпозиції та компоненти / О.В. Голинська // Економіка та держава. - 2010. - №1. - С. 105-108.
|