В сучасних умовах становлення ринкової економіки в нашій державі особливо актуальним є питання ефективності управління. Наші невдачі в проведенні економічних реформ пов’язані з невизначеністю стратегії кардинальної перебудови суспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище). Для того, щоб не допускати грубих помилок надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах невизначеності соціально-економічного життя та недостатньої стабільності, які характерні для сучасної ситуації в нашій країні.
Визначено, що фактичний стан менеджменту та його організаційної культури в Україні досить недосконалий, оскільки в більшості вітчизняних підприємств спостерігається низький рівень продуктивності та якості праці, а також низька конкурентоспроможність.
Вчені Б.П. Будзан і Г.В. Щокін виділяють такі основні недоліки менеджменту в Україні: нехтування довгостроковим плануванням управління; низький професійний рівень директорів підприємств; невміння імпортувати нові технології; низька корпоративна культура; непомірна централізація управління; відсутність уваги до аналізу ринку; слабка мотивація працівників; мала ефективність штабного апарату тощо.
Виявлено, що основними проблемами менеджменту в Україні, на думку багатьох вчених, є: проблема якості управлінських кадрів; корумпованість сучасної економіки ; надлишкова чисельність державних керівників.
Деякі науковці наводять також інші проблеми:
1. «Самозакоханість» - більша частина керівників не бере до уваги думку інших, вони впевнені, що тільки власними силами зможуть знайти правильний варіант вирішення проблеми;
2. Вітчизняний бізнес зосереджений лише на заробітку грошей – зацикленість на грошових засобах та недостатня увага приділяється до творчості та духовності;
3. Недостатня увага приділяється споживачам – наша держава ще не доросла до максимальної орієнтації на клієнта;
4. Жадібність і конкуренція – в багатьох галузях спостерігається тенденція зниження один одного і не вміння співпрацювати;
5. Зосередження на власній величі – багато бізнесменів приймають позицію: якщо в компанії трапляються невдачі, то винні співробітники, але якщо стався успіх – то це результат тільки особистих зусиль керівника; невміння розділяти успіх з співробітниками;
6. Зосередженість на цифрах – у зв’язку із зацикленням на цифрах та показниках, менеджери постійно стикаються з проблемою у відносинах, що призводить до виникнення небажаних конфліктних ситуацій;
7. Небажання щось змінювати – схильність зберігати стабільність, прагнення оберігати свою позицію, статус, робити все як раніше; однак цей підхід є невдалим, адже внутрішнє і зовнішнє середовище постійно змінюється.
Отже, розв’язання проблем менеджменту, які існують в Україні вимагає системних механізмів на загальнонаціональному рівні. Для широкого впровадження сучасних методів управління та розв’язання конкретних проблем менеджменту потрібно проводити різні конференції, «круглі столи», ділові зустрічі із залученням провідних фахівців. Крім цього необхідна зміна пріоритетів з боку держави.
Список використаних джерел:
1. Лесечко М. Українська модель менеджменту // Львівська газета від 08.09.2008
2. Туленков, М. В. Сучасні теорії менеджменту [Текст]: навч. посібник / М. В. Туленков. – К. : Каравела, 2012. – 304 с.
____________________
Науковий керівник: Остапенко Т.Г., к.е.н., доцент, Національний авіаційний університет
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter