Актуальність теми даної теми полягає в необхідності введення та застосування новітніх підходів до управління банком, серед яких одне з провідних місць належить контролінгу. Контролінг виник у результаті виокремлення його як підсистеми менеджменту для сервісно-економічної підтримки управління діяльністю суб’єктів господарювання.
Для формування та розвитку концептуальних положень контролінгу як науки важливими є дослідження зарубіжних вчених: А. Дайлє, Е. Майєра, Р. Манна, Д. Хана, К. Хомбурга, Г. Піча, Х. Фольмута, В. Кнаупа. Проблеми контролінгу досліджували такі провідні вітчизняні фахівці, як С. Козьменко, С. Петренко, М. Пушкар, Л. Сухарєва
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, діючої практики з контролінгу, а також подальший розвиток методології контролінгу пошуку напрямків удосконалення цієї роботи, використання яких забезпечить ефективніше управління в сфері банківського бізнесу.
Банківський ризик – це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал або надходження банку.
Для здійснення банківського нагляду виділено такі основні категорій ризику, а саме: ринковий ризик, кредитний ризик, ризик концентрації, ризик зміни процентної ставки, валютний ризик.
Для управління даними ризиками використовують один в=з видів менеджменту – контролінг.
Контролінг - це управління майбутнім для забезпечення тривалого функціонування банківської установи і її структурних підрозділів.
Служба контролінгу прагне так керувати процесами поточного аналізу і регулювання планових і фактичних показників, щоб по можливості виключити або мінімізувати помилки, відхилення і прорахунки, як в поточній діяльності, так і в майбутньому.
Ринковий ризик полягає у тому, що зміни ринкових цін, таких як процентні ставки, ціни цінних паперів, валютні курси та кредитні спреди (що не відносяться до змін кредитоспроможності боржника/кредитора), впливають на доходи або на вартість фінансових інструментів. Метою управління ринковим ризиком є управління і контроль ринкового ризику в межах прийнятних параметрів при оптимізації доходності за ризик.
Кредитний ризик являє собою ризик фінансового збитку для банку в результаті невиконання позичальником чи контрагентом свого зобов’язання.
Банк здійснює управління кредитним ризиком шляхом встановлення лімітів для окремих позичальників та груп позичальників, які визначаються на основі рекомендацій відповідного Кредитного департаменту і департаменту ризиків та затверджуються відповідним Кредитним комітетом або Правлінням.
Ризик концентрації визначається Банком як ризик можливих втрат внаслідок концентрації ризику на конкретних інструментах, окремих операціях та галузях економіки. Банк здійснює управління ризиком концентрації у кредитному портфелі та портфелі цінних паперів шляхом встановлення лімітів для окремих контрагентів та груп контрагентів.
Управління ризиком зміни процентної ставки здійснюється шляхом оцінки негативного впливу на фінансовий результат несприятливих змін ринкових умов, зіставлення позиції за процентними ставками, що дає змогу проводити операції з позитивною процентною маржею, здійсненням оцінки чутливості до зміни процентних ставок та їх вплив на прибутковість.
Валютний ризик визначається як ризик того, що вартість фінансового інструменту коливатиметься внаслідок зміни курсів обміну валют. Фінансовий стан Банку та рух грошових коштів знаходиться під впливом коливань курсів обміну основних валют.Управління валютного контролю, Казначейство та Департамент ризиків здійснює щоденний моніторинг відкритої валютної позиції Банку з метою дотримання вимог НБУ.
Список використаних джерел:
1. Матеріали офіційного сайту АТ «Ощадбанк» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.oschadnybank.com
2. Швець Н. Р. Ризики банківських установ: проблеми визначення та управління /Н.Р. Швець // Регіональна економіка. - 2008. - № 4. - С. 97-103.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter